У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї зберігають великодні рушники, яким понад 100 років. У фойє музею впродовж місяця можна буде оглянути експозицію великодньої атрибутики, серед них — рушники, якими прикрашали кошики до свята Воскресіння Христового. Всього у фондах — понад три десятки великодніх рушників.
Про це Суспільному розповіла завідувачка відділу фондів музею Галина Завіша:
"Одним із атрибутів українців є вишитий рушник, який здавна вважався оберегом і використовувався до різних подій, зокрема, і до Великодня. Адже це одне з найбільших християнських свят, до якого українці дуже ретельно готувалися".
За словами Галини Завіші, великодній рушник вишивала на домотканому полотні господиня дому:
"Зазвичай рушник був 70 сантиметрів по довжині і 30 — по ширині. І сама вишивка повинна була займати менше половини полотна, щоб більше білого, як кольору невинності та жертовності було представлено на рушнику".
Великодні рушники мали свої елементи та символи, каже Галина Завіша. Один із них 1935 року з села Токи Підволочиської громади.
"Вишиваючи елементи атрибутики Великодня на великодніх кошиках, кожна господиня хотіла зобразити щось таке, щоб рушник був справжнім оберегом. І тому на великодніх рушниках часто зображали ангела. Адже він був символом захисту і добробуту. Зображали хреста, кошик з паскою, яка символізувала родючість, писанки, що символізували безсмертя та вербові гілочки, які символізували вічне життя".
Великодні рушники здебільшого вишиті хрестиком, але є і прикрашені гладдю, каже Галина Завіша.
За її словами, рушник із села Саджівка Чортківського району – один із найдавніших, які зберігають в музеї:
"Вишитий на білому домотканому полотні у червоно-чорних тонах. Хочу наголосити, що ще на початку, коли тільки почали прикрашати рушники, їх вишивали саме у червоно-чорних тонах. Вважалося, що червоний колір — це символ життя, а чорний колір — символ потойбіччя. Тому саме такі рушники початку ХХ століття".
Жовто-блакитні кольори на великодніх рушниках обирали невипадково, каже Галина Завіша. Як от рушники із сіл Плотича та Івачів Долішній Тернопільського району 30-х — 40-х років минулого століття. Останній належав родині письменника Петра Тимочка.
"Не дивлячись на те, що на той час Україна ще не мала незалежності, але люди хотіли на тому рушнику підкреслити, що вони є українці і є вільними людьми".
Читати ще
У Тернополі створили великодню локацію
