Олександр Осадчий з початку повномасштабної війни розміновує деокуповані території України. Сапер родом із Херсона, понад місяць працював в окупації. Зараз очолює відділення піротехніків у Державній службі надзвичайних ситуацій Тернопільщини. Разом із колегами розміновує Харківщину.
"Зараз я працюю на посаді начальника відділення піротехнічних робіт, я сапер з 2018 року. Обрав цю професію, тому що у 2018 році саперів в Україні не вистачало, через російсько-українську війну. Були потрібні сапери для очищення територій, і оскільки мій старший брат уже працював сапером, я з ним порадився і ми вирішили, що я маю теж йти розміновувати територію. Їздимо на розмінування в Харківську область, також був на розмінуванні в Херсонській області. Наші хлопці виконувати ці ж роботи в Київській області".
За словами Олександра, для роботи саперу необхідні засоби захисту: бронежилет і каска.
"Якщо ми працюємо на мінному полі, бажано взувати "павуки". Це спеціальне взуття, що захищає ноги від вибуху протипіхотної міни. Розраховуємо, що при підриві на міні, ампутації не відбудеться, хіба можливий сильний удар або перелом ноги. Але все залежить від маси вибухівки, яка є в міні. Та може бути така протипіхотна міна, що навіть і це протимінне взуття не врятує".
"Каска і бронежилет разом важать 16 кілограмів. Бронежилет має бути шостого класу захисту. Ще додаткове обладнання і буде до 18 кілограмів. Є аптечка для надання першої домедичної допомоги — припинення критичної кровотечі. Є турнікет, що кріпиться на бронежилет, під рукою, щоб швидко дістати, і є запасні в аптечці. Загалом маємо по чотири турнікети".
Коли росіяни почали повномасштабне вторгнення, Олександр працював у рідному Херсоні.
"Нас по тривозі всіх підняли на роботу. Я не розумів, що відбувається. Було чути вибухи в місті, купа машин, колони, літаки, дрони, все вибухає. Усвідомлення, що почалася війна, прийшло не одразу. Я приїхав на роботу, отримав завдання. Сказали, що почалися обстріли, є нерозірвані снаряди, треба їхати й знешкоджувати їх, знищувати, бо від підриву тих боєприпасів страждає мирне населення. Ми одразу почали реагувати на те, що знаходили люди. Це здебільшого були касетні боєприпаси.
Не було часу думати про те, що це небезпечно. Це війна і було дуже багато роботи. Я працював у Херсоні, навіть під час окупації, ще десь приблизно півтора місяця. Потім стало складно, ми не розуміли, хто є хто і з хлопцями вирішили виїжджати".
Разом із сім’єю Олександр переїхав до Тернополя, тут продовжив працювати сапером.
На Тернопільщині Олександр очолив відділення піротехніків, разом із ними виїжджає розміновувати Харківщину.
"Ми працюємо на деокупаваних територіях, де були бойові дії й ворог відступив. Перед тим, як заїдуть туди місцеві жителі, ми маємо зробити все, щоб вони не травмувалися від вибуху. Заїжджає ДСНС і ми починаємо перевіряти. Якщо потрібно відновити критичну інфраструктуру — чи то електрика, чи газ, чи вода, то перед тим, як зайдуть майстри — йдуть піротехніки, роблять безпечний прохід, і вже по ньому йдуть майстри. Так само село, якщо воно було звільнене, деокуповане, то спершу заходять підрозділи, які очищують його і потім заїжджають жителі".
З початку повномасштабної війни Олександр мав 9 ротацій на схід України.
"Насправді є дуже-дуже велика кількість вибухонебезпечних предметів — починаючи від мін: протипіхотні, протитанкові, протитранспортні, будь-якого типу. Дуже багато артилерійських снарядів, ручні гранати, дуже багато дронів зараз. Навіть, якщо поселення не в окупації, то там дистанційно могли замінувати. Ворог може зі своєї території замінувати нашу. Дистанційна установка мін є частою. Знаходимо протипіхотні фугасні міни типу "Пелюстка", десятки, сотні їх. Сучасні міни — ПОМ-2, ПОМ-3".
Росіяни швидко змінюють тактику мінування, використовують нові засоби та способи, розповів сапер. За його словами, вивчити, як працює стандартна міна-пастка -легко, а як спрацює вибуховий механізм у сучасному дроні — складно.
"Сучасні дрони падають. Вирахувати від чого вони спрацюють, дуже тяжко, бо в них вибухові механізми дуже різні — на сейсміку, на зміну магнітного поля, на заданий час, їх можуть приводити в дію дистанційно. Я побачив таку тенденцію, що якщо місяць часу не вникати в це, займатися іншою справою, то через місяць ти повертаєшся до вибухонебезпечних предметів і розумієш, що настільки відстаєш від того прогресу, що треба наздоганяти, інакше можеш попастися на якомусь дроні.
Дронова індустрія стрімко розвивається. На початку 2022 року, коли ми їздили на ротацію, такого не було. Ми собі спокійно йшли в поле і працювати. Знали, що там можуть бути протитанкові міни, які можуть бути протипіхотними. Зараз, якщо навіть є мінне поле, ми маємо постійно чергувати, щоб не було FPV-дрона, чи щоб на "Ланцет" не летів. Було й таке, що ми відпрацювали ділянку, поїхали додому, зробили документи, підготувалися до наступного дня, приїжджаємо, а та ділянка, яку ми очистили, може бути вже за ніч замінована скидами з дронів чи реактивною система залпового вогню".
Над розмінуванням "пасток" важко працювати як фізично, так і психологічно, каже Олександр.
"Треба бути на 100% в роботі, не відволікатися, не думати ні про що інше. Якщо ти один день відпрацював на такій ділянці, то наступного дня встаєш такий замучений, ніби розвантажив КАМАЗ пшениці. Важко, що стосується мін, коли мінують нестандартними способами. Бо ти маєш продумати, що думав той сапер, який мінував, як ти будеш це розміновувати. Маєш перегадати його і зробити так, щоб не потрапити у цю пастку".
Скільки часу потрібно, щоб розмінувати територію, залежить від погодних умов і засміченості ділянки.
"Якщо це ділянка, засмічена протипіхотними мінами, наприклад касетної постановки, як ПФМ-1, і то буде місцина, де дуже висока трава — вдень можна пройти до п’яти метрів квадратних. Тому що треба брати ножиці і вирізати траву. Якщо це менш засмічена територія, суто район ведення бойових дій, де мінування не проводилося, мін немає, розтяжок немає, а тільки мінометна міна чи артснаряд, то можна подолати в день 700-800 метрів квадратних".
Очищені ділянки позначають як безпечні, а там, де ще є міни — ставлять попереджувальні знаки.
"Позначаємо кіперною червоно-білою стрічкою, ставимо за необхідності кілки з маркуванням і знаки мінної небезпеки, де пише "Увага міни!". Там, де можна ходити, нічого не ставимо. Люди, які живуть у зоні бойових дій, вже знають всі позначення. Якщо стоїть знак про мінну небезпеку, туди зайвий раз ходити ніхто не буде, бо випадків, на жаль, було багато".
Між ротаціями працюють і на території Тернопільщини. Тут знаходять артснаряди часів Першої і Другої світових воєн, а також знешкоджують безпілотники, якими росіяни обстрілюють область. Олександр показав залишки одного з БПЛА.
"Це залишок російського БПЛА "Герань-2". Шахед, який кожного дня атакує Україну. Дуже багато залітає на нашу територію. Це на базі іранського 166 шахеда. Він прилітає в інфраструктуру, вибухає, і пошкоджує його. Це велика проблема, бо їх є дуже багато. Безпілотник несе в собі бойову частину — від 45-50 кілограмів до 90 кілограмів вибухівки. Це велика кількість вибухівки, особливо якщо летить рій — 5-6 дронів. Це може завдати великої шкоди, наприклад, електропідстанції. Буває таке, що він прилетів, впав і не вибухнув, тоді викликають нас, ми його знищуємо. Є ось така його частина і така. Це все з одного шахеда. Такий вигляд він має, коли спрацював".
Олександр розповів, що були випадки, коли через вибух мін піротехніки отримували травми, були колеги, які загинули.
"У 2023 році, під час виконання службових обов’язків, загинув тоді ще командир групи Сергій Євгенович. Він розміновував Харківщину, наступив на міну ПОМ-3 і не вижив після того вибуху. Загинули багато загинули багато знайомих, які теж розміновували Херсонщину. Зараз такий час, що кожен має займатися своєю роботою. Є люди, які воюють, їм велика шана, є люди, які розміновують, допомагають, лікують, — кожен має зробити свій внесок. Такий час, що просто стояти осторонь неможливо".
