Перейти до основного змісту
"Бісероплетіння мене заспокоює": випускниця тернопільського вишу створює прикраси-обереги для військових

"Бісероплетіння мене заспокоює": випускниця тернопільського вишу створює прикраси-обереги для військових

тернопіль, дигідь, бісер, 1 лютого 2026 року
Людмила Дигідь зі своїми виробами. Архів Людмили Дигідь (Захарук)

Людмила Дигідь закінчила інженерно-педагогічний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Родом вона з Коломиї. Тепер знову живе на Прикарпатті і створює з бісеру обереги для українських військових.

Про це майстриня розповіла Суспільному.

Людмила Дигідь (до заміжжя — Захарук — прим.) робить з бісеру вервиці, брелки і браслети. У 2016 році її витканий бісером рушник довжиною два метри внесли до Книги рекордів України.

тернопіль, коломия, дигідь, рушник, бісер, 1 лютого 2026 року
Диплом про рекорд, внесений до Книги рекордів України. Архів Людмили Дигідь (Захарук)

Тоді, каже, була ще школяркою і лише починала займатися бісероплетінням. Для цього дідусь їй змайстрував станок. Навчалася на ньому працювати самостійно:

"Я зробила першу частину рушника і отримала за цей виріб перше місце на конкурсі. І тут мене відправляють на обласний конкурс в Івано-Франківськ. Для цього я вже доробила другу частинку. І так вийшов цілий рушник. На виставці я взяла призове місце".

Людмила Дигідь розповідає, що після першої персональної виставки звернулась до національного проєкту "Книга рекордів України". Але в 2014 році, за її словами, через воєнні дії фіксування рекорду відклали. І лише через два роки прийшло підтвердження, що її роботу визнали найбільшим рушником, витканим бісером.

тернопіль, коломия, рушник, бісер, дигідь, 1 лютого 2026 року
Людмила з батьками під час фіксації рекорду, 19 серпня 2016 року, Прикарпаття. Архів Людмили Дигідь (Захарук)

"З матеріалів там тільки нитка і бісер. Я робила його, можна сказати, на колінах, бо не могла підняти догори станок — стеля була занадто низькою. І цей рушник досі в мене вдома. Його вага — понад три кілограми. На створення пішло приблизно пів року", — каже Людмила Дигідь.

Майстриня розповіла, що її чоловік Роман служить в ЗСУ з 2022 року. Для нього і його побратимів робить вервиці-обереги:

"Таку техніку виготовлення вервечок я придумала сама. Сплела, передала чоловікові. І так якось у мене виникла ідея зробити вервечки і для його побратимів. Було дуже приємно, коли хлопці дякували мені, казали, що їм подобається. А одного разу я їхала з військовими і побачила свою вервицю у них в машині".

тернопіль, дигідь, бісер, 1 лютого 2026 року
Вериці, які робить Людмила Дигідь. Архів Людмили Дигідь (Захарук)

За словами Людмили, вона проводила майстеркласи для дітей, а виручені кошти передавала на армію. Пів року тому брала участь у благодійному заході в Польщі — там у місті Равич також збирали гроші на підтримку ЗСУ.

Крім вервиць з бісеру майстриня робить ікони, картини, тематичні прикраси до свят: новорічні ялинкові іграшки, великодні писанки, брелки у вигляді сердець до Дня святого Валентина. Свої вироби дарує рідним та друзям.

"Бісероплетіння мене дуже заспокоює. Бувають такі моменти, що стреси, хвилювання за чоловіка. От приходиш додому, береш і просто сідаєш вишивати бісером і заспокоюєшся, це відволікає", — розповіла майстриня.

Топ дня
Вибір редакції
На початок