У селі Кобзарівка на Тернопільщині 5 жовтня відбувся благодійний фестиваль "Гарт", присвячений пам’яті Героя України Віктора Гурняка. Він був фотокореспондентом, пластуном, добровольцем батальйону "Айдар". Загинув 19 жовтня 2014 року на Луганщині, коли вивозив з поля бою поранених побратимів. Фестиваль організувала мати Віктора — Марія Гурняк, а також його друзі. Під час заходу збирали гроші для Третього армійського корпусу.
Про це повідомили кореспонденти Суспільного.
На фестивалі організували декілька локацій, на яких можна ознайомитися з історією Героя України та задонатити на Третій армійський корпус. Вхід — добровільний внесок, за який відвідувачі отримують стрічку.
"За цей донат можна придбати ось таку стрічку — вхідний квиточок. Пізніше ці стрічки ми будемо чіпляти сюди на маскувальну сітку, яка буде також передана нашим бійцям. І також такий вклад у пам'ять про Віктора Гурняка, який був волонтером, і зараз ми волонтеримо та продовжуємо його справу", — говорить пластунка Неля Шварчовська.
Розпочинають захід хвилиною мовчання. Так вшановують загиблих у російсько-українській війні.
"Ми вдячні Богу, що Бог дарує нам тих людей, які завжди з нами, вже 11 рік, а навіть усе життя. Ми всім вам низько вклоняємося, кожному-кожному з вас. Мені хочеться плакати, насправді. Ми робимо це вперше. Ми об’єднуємося, ми показуємо світу, що ми сильні, ми єдині, і це важливо", — сказала мати Віктора Гурняка Марія Гурняк під час відкриття заходу.
Назва фестивалю "Гарт" — це пластове псевдо Віктора Гурняка. Захід має благодійну мету, розповіла Марія Гурняк.
"Мета наша — найперше, це пам'ять, розказати про героїв, які зараз нас захищають і завдяки яким ми можемо мріяти, жити й розбудовувати Україну, і згадати тих, яких уже з нами немає, але вони завжди в наших серцях. Вони кожному з нас віддали стукіт свого серця, тому ми повинні про них пам’ятати. А збираємо на Третій армійський корпус. Вони мають півторамільйонний збір, а ми хочемо зібрати 200 тисяч гривень — таку собі поставили мету".
Віктор Гурняк був фотокореспондентом, співпрацював з українськими та іноземними виданнями й інформагенціями, також був співзасновником фотоагенції "LUFA". На фестивалі розмістили виставку Віктора Гурняка "Від Майдану до війни".
Це понад 30 світлин із Революції Гідності та фронту, які зробив Віктор. Він був учасником Майдану, а потім вирушив на Луганщину, щоб документувати злочини Росії, де згодом долучився до батальйону "Айдар" як доброволець.
Для того, щоб відвідувачі фестивалю могли більше дізнатися про Віктора, облаштували зону з його нагородами, речами та фото.
"Оці всі нагороди Віктора, які він заслужив як волонтер і як військовий: орден "За мужність" ІІІ ступеня, багато нагород, які він здобув під час війни. Також він багато вивіз поранених хлопців з поля бою й за це удостоєний звання Героя України. У 2015 році був нагороджений орденом "Народний Герой України". Є відзнака від президента України. Також у нього є багато пластових нагород — ми лише деякі сюди взяли. Є його пластовий стрій. А це каска, у якій він був під час Революції Гідності. На ній друзі Віктора намалювали його портрет", — говорить батько Віктора Гурняка Петро Гурняк.
"Він дуже любив соняшники. Тут є його фото в соняхах, і власне на фото, яке ми обрали для фестивалю, також є соняшники. Ця світлина зроблена тоді, коли він повертався з Іловайська: побачив ряд соняхів, зайшов — і він, як людина світла, сонячна, зафільмував цей момент. Також є книжки, у яких написано про нього. Серед них — книга Ірини Вовк "Віктор Гурняк", яку ми сьогодні презентуємо. Хочемо, щоб люди сьогодні могли взяти книгу і прочитати про життя Віктора. Багато є фотографій. Якщо хтось упізнає себе на цих світлинах — може собі взяти на пам'ять цю фотографію. Ми вже неодноразово таке робили й хочемо знову, щоб кожен знав про його стиль життя, як він воював, з якими друзями був. Такі фотографії собі можна взяти на пам’ять", — повідомив Петро Гурняк.
Під час фестивалю діють благодійні локації. Одна з них — солодкий ярмарок. Тут за донат можна придбати випічку від матері Віктора — Марії Гурняк. Придбала солодощі Жанна Балдюк. Вона — мати 26-річного Артема-Артура Харіва, який також загинув на війні.
"Важливо пам’ятати всіх наших героїв, вшановувати їх і доносити до людей, до покоління — шану, гідність і мужність наших героїв. Це дуже-дуже важливо. І ми прийшли вшанувати, відвідати фестиваль, задонатити, купити смаколиків собі, подивитися на світлини, які є на виставці, придбала собі хустину, придбала свічечки".
На одній із локацій можна було придбати речі із зображенням Героя України Віктора Гурняка, а також дизайнерські вироби від його доньки Юстини.
"Тут ми продаємо сувеніри за донати, зроблені руками сім’ї Віктора Гурняка. Є хустинки, візерунок до яких намалювала дочка Віктора — Юстя. Це шовкові хустинки маленького та великого розміру з таким файним візерунком. Також є шопери з цим візерунком. Цікавими є й свічки, які зробила наша подруга Маруся Костенко, що служить у ТРО з 2022 року біля Гуляйполя. Вона от вечорами робить такі свічки, коли має час. Також є шеврони, які ми продаємо за донати на Пласт, прянички, які зробила мама Віктора, і фірмові футболки та худі в пам'ять про Віктора", — зазначила волонтерка заходу Людмила Руденок.
Відвідувачі фестивалю могли запалити свічку в пам'ять про рідних і близьких, які загинули на війні, та записати їхнє ім’я.
В пам'ять про свого побратима з "Азову" запалив свічку військовослужбовець із позивним Весло.
Чоловік говорить, що разом із Віктором пластували та займалися рафтингом.
"Це наш обов’язок — цю пам'ять живу тримати. Не просто раз на рік запалити свічку чи пост у Фейсбуці лайкнути — це не є зайвим, звісно, але проводити такі зустрічі, коли друзі з різних епох — з цивільного життя, військового, з роботи — можуть прийти, поспілкуватися, підтримати батьків. І під словом “підтримка” маю на увазі не жалість, а важливо, щоб справи цих людей, які для нас є героями, які ввійшли в історію, — щоб ці справи, те, що вони робили за життя, після їхньої смерті продовжувалися нами".
На заході за донат можна придбати стрічку, яку відвідувачі зав’язують на маскувальну сітку. Це — частина вшанування пам’яті Віктора, адже він був волонтером. Згодом маскувальну сітку передадуть на фронт.
Про документування війни говорили під час панельної дискусії. Одна з учасниць дискусії — фотокореспондентка, документалістка Зоряна Стельмах.
"Ніхто, насправді, крім нас, наших українських журналістів і фотографів, настільки не зацікавлений у висвітленні цієї війни. Бо скільки б ми не сперечалися, але це наша особиста історія, і в наших інтересах її показувати максимально правдиво, максимально так, як є.
Тому це робиться й для того, щоб показувати міжнародним, західним партнерам і просто людям, які живуть за кордоном, іноземцям, і нашим людям. Я вважаю, що українські медіа, які пишуть для українців, — це також важливо, бо часом, коли люди далі від місця подій, вони забувають, не зважають. Нам важливо це показувати, щоб була допомога військовим, щоб з часом, сподіваємося, за злочини Росія платитиме репарації, а відповідальні за ці злочини особи понесуть покарання", — говорить Зоряна Стельмах.
Також на заході Ірина Вовк презентувала книгу "Віктор Гурняк" із серії "Справжні герої". Під час презентації авторка зачитала уривок про загибель добровольця. Це спогади побратима Віктора — тернополянина, пластуна Віталія Дереха, який загинув на Луганщині у 2022 році.
"За кілька секунд нас накрили 120-ми мінометами, одна із споруд, яка нас прикривала, лягла. Я дізнаюся по рації від Тайма, що Вітьок "Олігарх" уже не 300, а 200. І в той момент, як я це дізнаюся, з того лісу виходить лисиця — не лякаючись і не поспішаючи. Повільно оглянула все навколо й пішла в ліс, а тоді пішов перший сніг. Це було 19 жовтня 2014 року — день, коли Вітька не стало", — зазначила авторка книги Ірина Вовк.
Ірина розповідає, що у книзі зібрані спогади рідних, друзів і побратимів Віктора.
"Основний акцент був на тому, аби зібрати саме спогади людей, які його знали, які були йому близькі. Починаючи від батьків, які його виростили, історії його раннього дитинства, як він потрапив до Пласту, як пробував себе в політиці, як у ньому розвивався патріотизм, що він робив для країни ще в юному віці, про його братика, про те, як він тішився, коли одружувався, коли в нього народилася донечка, і закінчуючи власне тим, як він обрав шлях бути волонтером спершу, а потім — воїном.
Ті, хто загинув, не хотіли віддавати свої життя, але так вийшло, що вони його втратили у боротьбі за нашу незалежність. Віктор був багатогранним, і таким, з якого треба брати приклад. І насправді сьогоднішній день — це не траурна церемонія, це свято, веселощі, пам'ять про Вітька, який був спалахом, іскоркою. І це не сумно — це тепло, це добре, і це весь Вітьок".
Для відвідувачів фестивалю виступив фольклорний гурт "ЩукаРиба".
На фестиваль прийшов пластун Микола Бігус. Чоловік розповідає, що знав Віктора з 2003 року. Разом із ним створювали курінь імені Івана Гавдиди, а також реалізовували табори та спільні проєкти:
"Він — людина дуже креативна, творча. У будь-яких справах міг привнести якийсь нестандартний підхід. Любив організовувати свої задуми. Він був одним із перших, хто пробував реалізувати навчання дітей відеозйомці. Він придумав фестиваль пластового кіно, щоб діти вчилися знімати й потім свої роботи монтувати. Не маючи ще освіти, зумів організувати пристрої для монтажу, переведення відео з плівки в цифровий формат, сам пробував багато знімати.
Тобто вже в юному віці було те захоплення, і згодом він став журналістом, почав знімати для медіа. У нього була така велика риса — креативність, творчість, намагання відобразити цей світ, зафіксувати його, передати іншим — як у справах, що мали зафіксувати щось важливе для людей, так і безпосередньо через творчість за допомогою фотоапарата чи камери".
Завершили фестиваль піснями під гітару біля ватри.
Віктор Гурняк — фотокореспондент, журналіст, пластун, волонтер. Влітку 2014 року добровільно вступив до 24-го батальйону територіальної оборони "Айдар". 19 жовтня 2014 року загинув під час мінометного обстрілу, коли вивозив на машині поранених з поля бою поблизу села Сміле Луганської області. Віктору Гурняку посмертно присвоїли звання Героя України у 2021 році.
