Ад’ютант українсько-американських ветеранів Марко Дацківський передав Тернопільському обласному краєзнавчому музею майже сотню фотографій зі свого родинного архіву. Родичі Марка Дацківського — українські емігранти, які на початку ХХ століття оселилися в США. Його батько жив на Тернопільщині, а під час Другої світової війни воював у складі дивізії "Галичина".
Марко Дацківський розповів Суспільному, чому вирішив подарувати фотографії музею.
"У середині 60-х років "дивізійники" прийшли до моїх родичів у Нью-Джерсі. Мене ще не було. На фото є мій батько, Богдан Дацківський, "дивізійник".
Марко Дацківський передав 89 фото зі свого родинного фотоархіву в обласний краєзнавчий музей.
Він є ад’ютантом українсько-американських ветеранів і приїхав в Україну, щоб зустрітися з ветеранами російсько-української війни. Його дід емігрував до США з Тернопільщини.
"Мій дід Іван приїхав у 1905 році до Америки і зустрів мою бабуню Марту Задійко, яка була із Заліщиків. Вони одружилися в Америці в 1913 році. А мій вуйко Антоній народився 1914 року, мій батько Богдан — 1918-го, а вуйко Корнелій загинув у 1922 році. Моя бабуня не хотіла жити в Америці, в Нью-Джерсі, взяла хлопців, коли моєму батькові було 11 років (у 1929 році), і вони повернулися назад у Киданці".
Марко Дацківський розповідає, що коли почалася Друга світова війна, його батько був студентом Львівського університету. Згодом долучився до дивізії "Галичина". Він також передав світлини військового вишколу у Бродах, де перебував його батько.
"Він був на вишколі біля Бродів і тоді долучився до дивізії в Словаччині наприкінці літа 1944 року та бився аж до капітуляції. Тоді запитали: хто знає англійську? А мій батько закінчив 4 класи школи в Нью-Йорку. Він підняв руку і став перекладачем, а також приятелем генерала ШандрукаУкраїнський військовий діяч часів УНР, генерал-хорунжий армії УНР, генерал-полковник в екзилі".
Марко Дацківський говорить, що перебуваючи в таборі для військовополонених в італійському місті Ріміні, вони писали листи до Нюрнберзького трибуналу та видавали книги. Дві з них, а також 42 світлини з табору Марко Дацківський передав музею. За його словами, після війни дивізію "Галичина" було виключено зі списку злочинних організацій.
"Дивізія не билася проти західних альянсів, не чинила переслідувань євреїв. Вона воювала тільки проти Москви, проти більшовиків, проти червоноармійців".
Після війни його батько повернувся до США. Марко Дацківський народився вже там. Чловік каже, його мати також була українкою. Тому він навчався в українській школі. А цьогоріч він уперше відвідав родинну хату в Киданцях Збаразької громади та вирішив передати фотоархів музею.
"Чому він має десь на полиці стояти? Потрібно дати свідчення нашої історії — хто такі були "дивізійники". Пам’ятайте: так само, як Січові Стрільці, дивізія "Галичина" була професійною військовою частиною. Це — перша Українська дивізія Військове формування, створене німецьким командуванням у травні 1943 з назвою «Добровольча дивізія СС Галичина». Протягом 1943-1945 дивізія чотири рази міняла назву, з 25 квітня 1945 — у складі Української національної армії. Припинила існування 8 травня 1945 рокуУкраїнської народної армії".
"Я хочу подякувати пану Марку Дацківському за справді унікальне поповнення колекції національно-визвольних змагань Тернопільського обласного краєзнавчого музею. Це буде відкриття ще однієї маловідомої, маловивченої сторінки Українського національного руху", — говорить головна зберігачка фондів музею Ірина Ленчук.
