Сьогодні, 1 жовтня, в День захисників і захисниць України, в Тернопільській обласній прокуратурі вшанували пам’ять захисника Віталія Стадника. До війни він працював тут керівником управління. На фронт пішов добровольцем. Захищав Україну в складі військово-морських сил ЗСУ. Загинув три роки тому на Херсонщині.
У приміщенні прокуратури зібралися його рідні, друзі та колеги. Пам’ять Віталія та інших захисників вшанували хвилиною мовчання.
На зустріч з колегами Віталія Стадника прийшов його рідний брат Валентин, який також служить у Збройних Силах України. Він розповів Суспільному, що Віталій був дуже турботливим.
"Це та людина, яка в першу чергу дбає не про себе, а про тих, хто поруч. Неодноразово, коли він телефонував з лінії фронту, то просив допомоги не для себе, а для свого підрозділу, для своїх друзів, побратимів", — говорить Валентин Стадник.
Юрій Кнобель — колега Віталія Стадника.
"Пригадую останні дні, коли він ще був у прокуратурі. Я був у приймальні, він зайшов у військовій формі, в берцях. Сказав: "Так, я вирішив. Хтось повинен йти і захищати державу". Оце я так пам’ятаю його останній раз. Інколи, коли йду коридором пізно ввечері, на роботі тиша, то здається, що відчиняться двері в приймальню, він зайде, знову привітається", — зазначив Юрій Кнобель.
Віталій Стадник загинув, коли вивозив з поля бою поранених побратимів.
Син Віталія Стадника Максим пригадав, як два роки тому отримував його орден "За мужність", яким батька нагородили посмертно.
"Тоді минув рік, як його не було з нами. І тоді не було розуміння, що робити. Зараз минув уже третій рік, пішов четвертий. У мене є ціль — продовжити його справу, стати схожим на нього. Хоч це буде важко, бо він був неперевершеним у всьому: у своїй справі, був неперевершеним батьком. Я маю йти до цього, завершити його справи", — розповів Максим Стадник.
Михайло Вербіцький розповів, що дружив з Віталієм Стадником 16 років.
"Дружба з Віталіком — це дружба на все життя. Він завжди умів підтримати, допомогти. Про друзів завжди пам’ятав. Так, як Віталік ставився до нас усіх, потрібно пам’ятати. Не забувати про його подвиг", — сказав Михайло Вербіцький.
"Віталій обіймав посаду начальника управління, мав право на відстрочку з огляду на сімейний стан. Однак, оминув ці обставини і свідомо, самостійно проявив ініціативу та був призваний до ЗСУ. Став поруч з іншими прокурорами, які в системі органів прокуратури пішли на захист держави. Таких майже триста. Близько 10 відсотків з них не повернулися", — зазначив керівник Тернопільської обласної прокуратури Віталій Панченко.
"Ім’я Віталій означає той, хто віддає життя. І справді, його життя є свідченням того, що він його віддав заради когось, заради всіх нас. Кажуть, кожен чоловік, щоб відчути себе щасливим, має зробити три речі в житті. Побудувати дім. Він віддав своє життя, щоб побудувати дім — державу. Щоб нація, родина відчувала захист. Сьогодні колектив посадив дерево. Дерево — це символ продовження життя. Він буде жити в серці кожного з нас", — сказала мати захисника Марія Стадник.
З нагоди третьої річниці загибелі Віталія Стадника біля його могили на "Алеї Героїв" відслужили панахиду.
