Батальйони бригади та суміжників обслуговує інженерна рота 105-ї окремої бригади тероборони ЗСУ. Військові облаштувують фортифікаційні споруди на сході України, також в цій роті діє підрозділ саперів.
Про це повідомляють кореспонденти Суспільного.
Сапери інженерної роти 105-ї окремої бригади тероборони ЗСУ облаштовують у зоні виконання бойових дій вибухові та небухові загородження і проводять розвідку. Один з військовослужбовців цього підрозділу Роман на позивний Арес розповів, що за час служби зробив сотні виходів:
"Цього разу я ішов, як старший групи. Сьогодні в нас було завдання пройти відрізок дороги від одного поста до спостережного пункту. У лісовій місцевості йдемо від семи до 10 метрів, в залежності від самої загущеності місцевості, щоб ми могли бачити візуально, та не менше семи метрів. Вже на відкритих ділянках треба зберігати більшу дистанцію".
За словами військового, ділянка дороги може зайняти, як від години, так і увесь день:
"Все залежить від погодних умов та від "пташок" в небі, правда не наших пташок. Ми можемо очікувати все, бо ця територія була замінована, що з квадрокоптерів замінована, що з FPV-дронів".
Головний бойовий медик роти Іван на позивний Борода каже, йшов у групі, як прикриваючий від дронів:
"Спостерігається першим ділом небо зі всіх сторін і треба дуже слухати, щоб не було ніяких зайвих звуків. Звук дронів не сплутаєш ні з чим. Були скиди, було все, але Бог нас оберігає і командир звісно. Командир у нас весела людина. І якось так в нас підрозділі теж всі веселі, немає в нас таких, щоб там понурий ходив, чи ще щось. Завжди стараємося бути на позитиві".
Командує інженерною ротою 105-ї бригади тероборони Андрій з позивним Гробар. За його словами, жарти й позитивний настрій допомагають впоратися зі стресом:
"Я не сапер, але я ходжу на кожен вихід такий, я це люблю і хлопці просто фантастика. Але тому всьому є дуже просте пояснення, чому ми так з гумором до того всього відносимося. Тому що ще на початку війни, коли ми попадали в саме пекло, кожен з нас бачив, як пролітає життя, кожен змирився зі смертю, — ми її не боїмося".
Військовий розповів, його побратими зберігають почуття гумору навіть під обстрілами:
"2023-й рік, ми попали під обстріл двох танків і під мінометку 120-ту. Особовий склад, в принципі, не був до такого готовий, була дана команда мною лягти, ми всі лягли. Я лежав з Малюком з Ігорем. А Ігор трошки такий здоровий хлопець і нас били вже, десь певно годину били, і то так дико. І в Ігоря живіт бурчить, він їсти хоче. І я дивлюсь на нього, він так на годинник глянув і каже: "Вже би їхали додому, закінчували". Розумієте".
Ще одна запорука вдалого проведення операцій — дисципліна, розповідає Андрій:
"Всі чітко знають, хто, що робить. Всі чітко виконують команди і тому ми працюємо без втрат. Відколи я командир роти, у мене одна втрата. Це мій побратим і друг, з 2022 року ми разом, ми пройшли все. Ми пройшли всі бойові завдання, які тільки могли. Удар був для всієї роти. Його всі любили. Це фантастична людина".
За словами командира роти, з часу повномасштабного вторгнення, він зріднився з людьми, з якими служить:
"На четвертому році війни з людьми, які у мене служать, ми всі, як брати. До мене Олегович, звертаються тільки ті, які або нові прийшли, або хто дуже сильно накосячив. Всі знають, хто командир, все виконують, але люди в мене супер, просто супер".
Читайте нас у Telegram — екстрені новини
Підписуйтеся на Суспільне Тернопіль у Viber
Приєднуйтеся до нас в Instagram
Наш канал в YouTube
Суспільне Тернопіль у WhatsApp
