Повна електронна база даних - 57 тисяч записів про смерть мешканців Сумської області у 1932-33 роках - тепер доступна кожному. Інформація про причини смертей і їх масштаби може здивувати і шокувати. Ідейник створення такої бази даних - історик та архівіст Геннадій Іванущенко - розповів про цінність опублікованої інформації та про те, як користуватись базою даних.
У 2007 році до Державного архіву Сумської області передали книги записів актів цивільного стану за 1932-33 роки. Тоді почалась робота над переведенням їх у цифровий формат. Її виконували співробітники архіву, яким керував на той час історик, архівіст Геннадій Іванущенко. Кілька років тому роботу завершили, і нині відомості про причини смертей жителів Сумщини у часи Голодомору 1932-33 років - у відкритому доступі на сайті державного архіву. 18 листопада 2020 року ця інформація також з’явилась на “Сумському історичному порталі”.
Що собою являє база даних
Система проста, каже науковець, в умовах інформаційного суспільства ваш персональний комп’ютер перетворюється на персональний архів - якщо є інтернет, - заходите на сайт "Сумський історичний портал" і в розділі “Джерела” є публікація “Книги РАЦС про смерть в 1932-1933 рр. Сумська область (повна електронна база даних)”.
Аби вона мала саме такий вигляд, Геннадій Іванущенко присвятив цьому понад 10 років.
“Для зручності користування нашими користувачами й зарубіжними, зроблено двомовну анотацію - української та англійською мовами - так само всі шість колонок двома мовами подано і назви колонок також. Перші три колонки - це сигнатура - опис, фонд одиниці зберігання - для спеціалістів, важливо для істориків, які потім посилання будуть вписувати у своїх публікаціях, наступна колонка - виписані всі населенні пункти за адмінподілом 2007 року (рік оцифровки друкованих першоджерел) і, натискаючи на назву населеного пункту або на кілька, які в одній клітинці, бо книги зшивались часто не тільки одна сільська рада, а кілька сільських рад, ви опиняєтесь автоматично на тій сторінці, на якій розташована ця книга реєстрації. Її можна читати онлайн, збільшуючи до потрібних розмірів (на телефоні, планшеті, комп’ютері) або завантажити, якщо файл завеликий, або якщо так зручніше. Наступна колонка - це виставлені крайні дати - для зручності, якщо людина шукає, наприклад, вона знає, що родичі померли з такий то по такий період, бо може наступні періоди й не дивитись, важлива хронологічна прив’язка. І остання шоста колонка залишена для фіксації якихось унікальних випадків”, - розповідає науковець.
Такими, за словами Геннадія Іванущенка, є випадки, коли окремі акти про смерть вшиті в книгу вже після “завірочного аркуша”, або, каже архівіст, коли інформацію про померлих у 1933 році помилково вносили у книги і за 1932-й, або як в історії записів по Конотопському та Білопільському районах, Недригайлову.
“У Конотопському районі в одну книгу вшиті всі випадки дитячої смертності по району, в одну книгу зібрані з багатьох сіл. Є унікальні випадки, коли хтось порахував діагнози. По Недригайлову - там чітко написано: 33% - від голоду, 30% - від виснаження і 1,4% - від недоїдання, або як відомий випадок, коли записано “причина смерті - українець” - це по селу Тучне тодішнього Улянівського району. Ясно, що це канцелярська описка, але дуже характерна, як обмовка по Фрейду, бо там усі українці, хто в тій книзі записані. А там більша частина книги записано, що невідомо від чого померли, тобто не фіксували. Оце для таких випадків і залишена остання колонка”.
Про смертність у 1932 – 1933 роках
Геннадій Іванущенко розповідає, що далеко не завжди в документах причиною смерті вказували голод.
"Різні евфемізми вигадували. Наприклад, "смерть унаслідок серцевої недостатності раптово настигла у полі" або "прожила свій вік" писали, або "невідомо". Є ціла книга, де всі – "невідомо", уявляєте? Що тоді можна подумати? Або дуже мене цей цинічний такий запис вразив – "природнє зношування". Просто, як Сталін говорив: "Людина – гвинтик". Вкрутили, викрутили, яка різниця. І все", - говорить науковець.
Коли архівісти отримали ці книги, то саме діагнози найбільше їх вразили. Саме тому з них і почали працювати.
"Ми їх погрупували по районах і за такими групами: перша група - це та, де безпосередньо вказано про смерть – недоїдання, від голоду, від виснаження і старече виснаження людині писали. До речі, є такий унікальний випадок, коли діагноз "Старече виснаження" записали дитині. Друга група – це ті діагнози-евфемізми, коли раптово помирали люди на полі, чи був такий запис - "стихійне лихо з голоду", нібито само по собі сталося хтозна чого і масово люди мруть. Наступна група - це ті, які пов’язані із харчовими отруєннями – це і заворот кишок, і отруєння, і внаслідок вживання сурогатних продуктів різноманітних – трави, коренів, там якихось неякісних продуктів. Ще можна виділити групу діагнозів коли наприклад, такі як кахексія – це коли маса тіла на 80% менша від нормальної. Він медичний, але звучить якось завуальовано. І, нарешті, дуже розповсюджені, на які не звертають уваги, кажуть, що це поза межами голоду – це людина померла "з іншої причини", бо вмирали і з інших причин, але коли масово люди помирають від туберкульозу, або від легень. Нестача їжі прямо вела до захворювання на легені і туберкульозу. Це все діагнози, супутні з голодом", - вважає Іванущенко.
Величезний, але неповний пласт інформації, тому пошук джерел не припиняємо
57 тисяч записів - це лише частина відомостей, зазначає Геннадій Іванущенко, точну цифру померлих від голоду мешканців Сумщини не знає ніхто.
“Це далеко не повна інформація, бо там не всі райони представлені, там немає Ямпільського району - не збереглися книги, і так по багатьох населених пунктах. Користувачі у ФБ питають: “А Глинськ? - А нема Глинська. - А інші населені пункти? - А їх теж нема”. В архівістів є така термінологія, коли дається довідка, то пишуть: у неповністю збережених книгах реєстрації є такі відомості або нема таких відомостей”.
Оцифрування книг реєстрації актів цивільного стану, які передало у 2007 році Державному архіву міністерство юстиції, збіглась у часі з виданням Національної книги пам’яті Голодомору. Більш того, каже науковець, коли формували інформацію для останньої, зокрема, том, який стосується людських втрат на Сумщині в ті роки, не все внесли з книг, із якими ще працювали місцеві архівісти.
“Мені тоді було незрозуміло, чому так швидко та книга (Книга національної пам’яті Голодомору - ред.) робилася і чому швидко її подали в друк, а відомості у нас ще рахувались, ще книги реєстрації не повністю були опрацьовані. Потім ми зрозуміли, що така була тоді політична ситуація - тоді важливим було бодай щось встигнути зробити у цьому напрямку, аби пробити оцю стіну глуху стіну мовчання та замовчування багаторічного. Робочим групами тоді було зібрано на кінець 2007 року 31 тис. відомостей, а оці 57 тис. містяться у метричних РАЦСових книгах, то їх там треба ще аналізувати”.
2 грудня 2010 року рішенням тодішнього голови Сумської ОДА Юрія Чмиря Геннадія Іванущенка звільнили з посади директора обласного архіву. На той момент всі 57 тисяч записів, які містили книги реєстрації, співробітники й волонтери перевели у цифровий формат - Державний архів Сумської області став першим подібним закладом в Україні, який провів таку роботу: “Це заслуга архівістів, які зберігають оці всі документи, які їх описують, які все аналізують, виписують всі діагнози - це дуже копітка робота і дуже важлива”, - говорить науковець.
Зараз, каже Геннадій Іванущенко, вкрай треба продовжувати справу.
“Я вже років 10 говорю про те, що потрібно скликати комісію, яка б складалась з фахівців - істориків і медиків - бо на 2007 рік у нас було зафіксовано біля 162 діагнози різноманітні, які фігурують у цих книгах, частина з них стосувалась безпосередньо голодної смерті, це такі як кахексія - коли маса тіла катастрофічно зменшується - або коли супутні голоду діагнози як туберкульоз. Ми тоді нарахували чотири групи діагнозів, які прямо або опосередковано свідчать про голодну смерть. На Сумському історичному порталі можна знайти статтю про це - “Діагнози про смерть як джерела для персональної бази даних” - це стаття 2007 року. Так що робота безумовно продовжуватиметься, бо ніхто не знає, де ще знаходяться такі відомості, де їх можна знайти. Часто дзвонять люди й питають: “А по такому селу вичерпна інформація? - Ні, не вичерпна”.
Дивіться також: Інтерв'ю з Борисом Ткаченком, автором книги "Під чорним тавром" - про Голодомор 1932-33 років.
Згадки про Голодомор 1933-33 років можуть “ховатись” у листуваннях місцевих жителів із родичами, їх щоденниках, у кримінальних справах засуджених у ті роки й навіть пізніше, серед спогадів, які випадково збереглись у родинах, у зведеній інформації, яка безпосередньо, начебто, й не чіпає цієї теми - натрапити на відомості можна будь-де і будь-коли, вважає Геннадій Іванущенко.
“Відомі випадки, коли в одній виставці фігурував список дітей Лебединського дитячого будинку - їхні ім’я, прізвище і скільки було років - на звичайному учнівському зошиті у якихось звітах органів освіти. У приватних руках знаходяться якісь відомості. Я читав, що історики влітку в одній з експедицій знайшли щоденник людей, які пережили Голодомор. Багато у кримінальних справа арештованих, тільки пізніше, але за те, що вони зберігали якусь інформацію про Голодомор, тобто є “анкети арештованих”, там можна деякі моменти знайти. Звичайно, там людина обережно себе вела, бо розуміла, кому вона в руки потрапила, але деяка інформація може і там знаходитись. Тому тема далеко не вичерпана. Ми не можемо передбачити, де ще, в яких джерелах можемо знайти інформацію. І, звичайно, у тих записах, що робили люди на місцях, записуючи свідків 1932-33 років, - це також джерела, які заповнюють ці лакуни, які є в документах. І, до речі, хочу сказати: “А чого ми чекаємо? Треба записувати 1946-47 роки, доки люди є…”.
До того часу, як сумські архівісти отримали офіційні документи, вони виявили близько 400 інших записів, які свідчать про голодомор. Це і публікації в газетах, листування партійних господарських органів, які свідчать про механізм голодомору. "Є такий цікавий лист, в селах Тростянецького району – там Жигайлівка, Білка, ще якісь, накопичилося дуже багато трун із померлими людьми і просто померлих, яких нікому ховати, бо немає сил, немає кому труни ці робити. Цей лист прийшов у райком партії. Резолюція знаєте яка? - "Не допустити жодного випадку голодування комуністів, комсомольців і колгоспного активу", там якомусь комітету написали виділити спеціальний фонд і так далі. Тут прямо чорним по білому зафіксовано злочин. Такі речі не треба скидати з рахунку ніколи", - говорить Іванущенко.
Про персоналізацію сприйняття історії та родинну пам’ять
“Людина може слухати якісь абстрактні зведення з наших економічних фронтів, політичних, але те, що проходить через її родину, їй завжди буде ближче, - говорить Геннадій Іванущенко. - Я часто згадую один випадок, коли Державним архівом була підготовлена книга “Забуттю не підлягає” - це є такий фонд 7641, позасудові кримінальні справи - ті, які “трійками”, “п’ятірками” судилися у 30-ті роки й пізніше. Ми її підготували - опис перший і вийшов перший том - потрібно було (це був 2006-2007 роки, коли оті всі антикризові коаліції, оті всі депутатські впливи з виділення коштів і все), цю книгу видати, а невідомо, чи дасть обласна рада на це гроші чи ні. Скликали комісію, одна людина, яка, так, лівих ідей дотримувалась, і ми вважали, що вона обов’язково буде проти її видання, відкриває цей макет книги й каже: “О! Мій дід” - Ми тоді книгу видали”.
Читайте також
- Спогади мешканців Білопілля про Голодомор на Сумщині.
- Як говорити з дітьми про Голодомор.
- "Діти, не будьте голодні". Що розповідали своїм родичам жертви Голодоморів.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
