28 червня в Охтирці, у Храмі Успіння Пресвятої Богородиці влаштували панахиду за загиблим захисником України — 30-річним Русланом Тимошенком. Він застав повномасштабне вторгнення в рідному селі Попівка на Великописарівщині, згадує староста села Олександр Мірошниченко. Спочатку Руслан вступив до лав територіальної оборони.
"На власні очі ми бачили, як російські танки вдерлися через кордон, який у нас прямо тут по земельних ділянках по присадибних проходить, як вони ламали дерева, як воно гуркотіло, ці постріли. Це жах, фільм жахів такого не опише. Ми вдома перебуваючи на місці, не бувши там офіційно членами ТРО робили свою партизанську роботу", — згадує староста округу Олександр Мірошниченко.
Руслан Тимошенко поповнив лави ЗСУ у квітні 2022 року. Юрій на псевдо “Дід” познайомився з Тимошенком в травні 2022 року в механізованому батальйоні в місті Суми. Згадує, пережили разом декілька переформатувань підрозділів, несли службу на Чернігівщини та на Вугледарському напрямку. Змінювались місця служби, позиції, але до останнього залишались на зв’язку.
"Він завжди був з усмішкою. Живчик, бодрячок. Я кажу: "Русік, ну тобі ж на душі… ". А він і каже: “Дєд, тобі ж тоже буває погано. І я дивлюсь на тебе, що ти ніколи не падаєш духом. І я хоть і молодий, теж стараюсь не падать духом", — згадує побратим військового.
Односелиця Ольга Гуцал розповідає, що згадуватиме Руслана маленьким хлопчиком, який приходив до неї в магазин. Чоловік мав дружину та доньку.
"Він дуже дружив з моїм братом. Півтора тижні тому він розмовляв із ним півтори години і казав: “Дядя Коля, я повернуся. Я скоро прийду в відпустку. Я зніму собі квартиру в Полтаві, візьму Кірочку і ми будем гуляти. Приїду до вас, що вам привезти на гостинця?”. Він каже: “Не треба нічого мені Русіку везти. Приїжджай”. І так ми не діждалися нашого Русіка", — згадує пані Ольга.
Прийшли віддати останню шану понад 100 людей — рідні, близькі, побратими, односельчани та мешканці Охтирки. Після відспівування в церкві, траурна процесія пройшла містом. Перехожі віддавали шану воїну, стаючи на коліна.
"Країна-агресор забрала не лише життя Руслана, не лише забирає життя наших хлопців, дівчат, наших захисників. Вона забрала навіть можливість бути похованому у рідному селі в рідній землі", — говорить голова Великописарівської громади Людмила Бірюкова.
За інформацією Охтирського центру комплектування, командир відділення мотопіхотного взводу Руслан Тимошенко загинув 23 червня поблизу села Водяне Покровського району Донецької області. Російські військові штурмували позиції й Тимошенко прийняв бій, який став для нього останнім. Поховали воїна на Алеї Слави.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
