27 червня в Охтирці на Сумщині в Храмі Успіння Пресвятої Богородиці попрощалися з Ігорем Лапіним — кулеметником третьої окремої штурмової бригади.
Старший солдат Лапін загинув у стрілковому бою на Луганщині 18 червня 2024 року, говорить взводний полеглого захисника. В тому бою він зміг знищити трьох російських солдатів.
"Він перевівся з ТРО до нас. Я можу сміливо сказати, що це був найкращий боєць, який в мене за весь час був. За всі мої роки служби — це людина дуже була з великим серцем. Він був готовий допомогти всім нам, але він дуже був жорстокий до ворогів", – розповів командир взводу Ігоря Лапіна з позивним "Чиж".
З першого дня повномасштабного вторгнення захищав разом з Ігорем Лапіним рідну Охтирку його друг Віталій Ходунай. Вони взяли до рук зброю самостійно, потім вступили до лав територіальної оборони, згадує Віталій.
Бойовий шлях Ігоря почався саме в тому місці, де його відспівали. "На площі зустрілися. Я взяв в руки зброю і стали ми на захист нашого міста. Патрулювали вночі", – розповів друг дитинства Ігоря Віталій Ходунай.
З Ігорем товаришували з дитинства, згадує Віталій, разом ходили на бокс. Пізніше Віталій став тренером і навчив сина Ігоря захищати себе. В юності мали багато спільних пригод, додав чоловік: "Ми виїхали колись на гірках спускатись, на лижах. І він свої носки мені зняв віддав. У мене ноги замерзли він мені поміг розтерти. Такий він був і така родина. У нього дуже дружня родина, він так і дітей старався виховувати".
Попри бойові задачі, які виконує підрозділ, де служив Ігор, на похорон приїхали до двох десятків побратимів з “нуля”. Сержант Павло на позивний “Пиріг”, каже, що бажали віддати останню шану полеглому воїну набагато більше друзів.
Ігоря Лапіна цінували в підрозділі за його доброту та відвагу: "Коли наша бригада знаходилась в Авдіївці, по дому, де знаходився Гарік, прилетіла керована авіабомба. Його побратима завалила плитами і усім іншим. Просто творився неймовірний хаос, в кожному домі буквально і якась іде стрільба, прилітають бомби керовані з літаків, дуже багато артилерії — вони бігали вулицями. Він знайшов в автомобілі пару домкратів і з цієї… з їх допомогою намагався щось зробити. Ну тобто така відданість по побратимство ось до самого кінця".
Побратим на псевдо “Вікінг”, згадав, як після поранення разом з Ігорем повернувся на позиції: "На нього можна було покластись на 100%. Це людина широкої душі".
Над могилою воїна прочитали молитву націоналіста.
Поховали Ігоря Лапіна в шерензі інших захисників на Алеї Слави біля центрального кладовища. За 8 днів до загибелі захисник відсвяткував 50-річний ювілей.
"Я б дуже сильно хотів би собі такого батька. Я сам без батька виріс. Ну оце чисто моя мрія. Оце мій батько, ото такого я собі батька би хотів", – сказав командир взводу "Чиж".
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
