З півтори тисячі до шести тисяч хлібин за день збільшили виробництво з початку повномасштабної війни на одному із заводів Сумщини, розповідає голова правління Сергій Миронов. Усе, аби забезпечити мешканців Краснопільщини хлібом, бо окрім них ніхто не їздив через російські блокпости. І нині, попри постійні обстріли, продовжують доставляти свою продукцію тим, хто залишається у прикордонній зоні. Про свою роботу та плани після перемоги працівники виробництва розповіли кореспондентам Суспільного.
Аби випекти таку хлібину, необхідно мінімум 5 годин часу, розповідає пекарка Наталія Васюк. Їх завод на початку повномасштабної війни почав працювати цілодобово, тож їй довелося працювати вночі, коли російські військові їхали їхнім селищем.
"Страшно завжди буває і зараз страшно. Людина має страх. Так як і зараз важкувато, так як світла не було, оця невизначеність", — ділиться жінка.
Аби забезпечити усіх мешканців Краснопільщини хлібом, замість півтори тисячі хлібин за добу почали випікати шість тисяч, говорить голова правління Сергій Миронов. На початку великої війни, аби працювати цілодобово залучили до випікання і бухгалтерію. Коли не було електрики залишались ночувати на заводі.
"Без вихідних, без прохідних працювали у всі часи. Навіть колись світла не було, дівчата оставались тут, ми ждали поки включиться світло і було таке, що в 12 часів, у 2 години ночі світло включалась і вони далі займалися випікали хліб для того, щоб ми вранці вже могли вести нашому населенню хліб", — говорить Сергій Миронов.
Достатніх запасів борошна у себе не мали, розповідає Сергій Миронов, за ним довелося їхати до обласного центру: "Ми ж не знали, що розпочнеться війна. Такого запасу у нас не було, буквально 25-го, 26-го я зідзвонився із хлопцями постачальниками сумськими, вони мені дали добро, сказали: приїжджайте, ми відпустимо. Навіть в той час була проблема із грошима. Вони кажуть: приїжджайте, ми і без грошей дамо".
Їхати до Сум за борошном, згадує, треба було через російські блокпости: "Я їхав своєю машиною, водій на ГАЗ 53. Він завантажив 5 тонн борошна, а я на базі взяв 200 кг борошна. Слава Богу, нас пропускали в Суми і ми їздили по борошно".
Тоді прийняли рішення випікати тільки хліб, аби вистачило борошна. Для такого обсягу довелося запустити велику піч, яку перед великою війною тільки зупинили, згадує пан Сергій. Жоден із 40 працівників виробництва не виїхав, усі вийшли на роботу. Розвозили хліб на прикордоння також через російські блокпости.
"Я завантажив 200 буханок хліба у свій легковий автомобіль і поїхав в сторону Грабовського на свій страх і ризик, пропустять-не пропустять, но Слава Богу мене пропустили. Там населення кожен день чекало, що щось привезуть, бо вони вже десь протягом 10 днів були без хліба. Бабусі ті були такі довольні, що про них не забули і що їм привезли хліб і після того, лава Богу, хлопці наші водії стали возити хліб", — розповідає Сергій Миронов.
За два місяці, у квітні 2022 року, коли область звільнили від російських військ, почали відновлювати виробництво і кондитерських виробів, розповідає завідувачка виробництва Олена Зінченко. Нині виготовляють 700 хлібин на добу та близько 30 видів булок та печива.
"Піч у нас гуде, і вона ж у нас так як включається, виключається, так як і обстріли, так воно нам однаково і трошки у нас як сказати, нерви спокійніші, чим хто був на вулиці. Ну а так, як воно був в роботі, гуртом. Звичайно не хотілося, щоб там прилетіло", — ділиться жінка.
Також мають і власних 10 видів макаронів, додає завідувачка виробництва. Нині виробляють їх 120 кг на тиждень.
Попри щоденні обстріли громади, продовжують розвозити свою продукцію на прикордоння і зараз. Понад 30 років працює водієм Андрій. Говорить, у лютому 2022 року довелося проходити перевірки російських військових: "Просто будки відкривали, дивилися, чи ми когось возимо, чи не возимо і все. Нікого ж не було, окрім нас, ми возили медикаменти, гуманітарну поміч і хліб. Одні ми тільки були, більше нікого не було".
З російськими колонами у лютому-березні 2022 розминався і водій Микола Смольняков. Згадує: "Їхав – танки їхали на зустріч. На Бранцівку виїхав їхати – стоїть колона танків. А так цілий день: я на Славгород – вони зі Славгорода сюди їхали, на Мезенівку. Потім я туди — вони сюди, цілий день з ними катався".
Більшість людей із прикордонних сіл виїхали, додають чоловіки, але вони продовжують працювати заради тих, хто чекає на них поблизу кордону: "Ну, коли їдеш, взагалі не страшно, а коли бахкають, бігом вивантажився і бігом уїжджаєш. Ну а що, їхати треба, людям хліб везти треба".
Обстріли їхньої громади відбуваються щодня і нині, але роботу, говорить Сергій Миронов, не припиняли ні на день: "Ми працювали і в окупації, ми працюємо і по сьогоднішній день. Ви, мабуть, почули, що вистріли кожен день, чи от тільки під'їхали і вистріли, а наші люди всі працюють, ви бачите приклад".
Нині, додає пан Сергій, вже мають плани на реконструкцію виробництва після перемоги України: "Я думаю, що наші люди вернуться назад додому і збільшиться наш обсяг і далі будемо працювати".
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
