“Деякі перший раз у руки зброю взяли” – так про свою роту розповідає військовослужбовець Артур, який нині є головний сержантом в одному з батальйонів територіальної оборони Сумщини. Підрозділ обороняє кордони держави на північному напрямку. Яким видався цей рік для воїнів, чоловіки розповіли журналістам Суспільного.
"Наше завдання, як завжди, стримувати ворога, бути на стражі", - так про службу говорить боєць одного з батальйонів територіальної оборони Сумщини з позивним "Яструб". Початок повномасштабної війни застав чоловіка у Львові.

На початку березня, коли організували перші "гуманітарні коридори" з оточених російськими військами Сум, мешканці їхали з міста, а "Яструб" – повернувся додому. "Всередині я б себе не сприймав, якби я не приїхав. По-перше, син вже був у лавах оборони. По-друге, рідні всі були десь у місті. І десь відсиджуватись – то було не моє", - розповів військовий.
Коли воїни 93-ї бригади звільнили Тростянець минулоріч 26 березня, "Яструб" серед перших заходив у місто з гуманітарним вантажем. "На дорозі, мабуть, був 10 см шар пилу. Бруд. Перелякані люди. Які підходили й питали – чи є у вас хліб. І коли їх пригощали там смаколиками, ми з собою брали і хліб, і печиво, то люди плакали від того, що просто мають змогу поїсти хоча б хлібу. Було моторошно", - пригадав чоловік.
Головний сержант роти Артур свій бойовий досвід отримав у 2015 році, мобілізувавшись до 93-ї бригади. В січні ж 22-го року вступив до лав територіальної оборони. Коли у лютому російська техніка зайшла на територію Сумщини, розповідає боєць, зорганізувавшись займались "полюванням на ворога". "Вони йшли колони, а їх місцеве населення "колпашило" з усього. У них чи пропаганда так працює, що у вуха їм поналивали. Ну зустріти то зустріли, тільки не так, як вони планували", - розповів Артур.

Тоді місцеве населення, згадує боєць, намагалось допомогти хто чим міг. "Під Сироватським мостом нас 12 людей приїхало, один залишився з машинами, решта – вирушили на позиції. Місцеві мисливці з усього лісу, людей 30-40 ще почали вилазити. Отак місцеве населення і зустрічало. Трішки потріпали їм колону, попалили машини обозу, обстріляли їх хорошенько", - пригадав боєць.
В одному підрозділі з чоловіками несе службу Іван. У 2021 році, працюючи в обласному департаменті освіті, долучився до сил територіальної оборони. Через рік отриманий досвід, говорить, вже знадобився для оборони рідного дому. "Це треба було бачити мою рідню, яка змінилася в обличчі за перші місяці, я пішов захищати їх. Зараз вже трошки все змінилось, змінилось усвідомлення, змінився і бойовий досвід і набув більше навичок. З’явилось розуміння того, що ми підрозділ, який в принципі готовий не хаотично захищати, а готовий виконувати більш точні команди", - розповів Іван.

Нині Іван – заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення. Про психологічний стан воїнів своєї роти говорить: "Враховувати, що може бути незадовільний, то він задовільний. Бійці вмотивовані, бійці з першого дня згуртовані не дивлячись на умови".
Нині воїни несуть службу у роті вогневої підтримки, обороняючи кордони держави на північному напрямку. "Багато людей із цивільного життя прийшли. Деякі перший раз у руки зброю взяли. Зі зброї вміють стріляти, їздять на навчання відправляємо людей, отримуємо більш сучасну зброю", - розповів військовий Артур.

Найважче нині, говорять – це розлука з рідними. "Яструб" зізнається — ще жодного разу не був у відпустці. "Грязь – це ворог, той, що під ногами. Скаржитися немає на що, попередники зробили добрі бліндажі, теплі. Звісно, що хочеться умов, повернутися додому, прийняти ванну, але маємо те, що маємо", - сказав чоловік.
"Обов’язково потрібно перемогти у цій війні, тому що, мабуть, жодна з країн не бачила такої підтримки і такої згуртованості, як українці", - сказав військовий Іван.
Читайте також
- Сумчанина Дмитра Ольховика з позивним "Алігатор" поховали у Києві.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram