Розповідала новини через вікно, вчилася знімати відео та документувала історії тростянчан після деокупації – такими запам’яталися Аліні Гребеньковій перші місяці повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Дівчина працює на місцевому каналі й під час окупації не виїжджали з міста.
Аліна Гребенькова на місцевому телебаченні Тростянця працює п’ятий рік поспіль. "Побачила оголошення, спробувала. Хоча мама казала: "Що? Який журналіст? Ти взагалі інженер-технолог. Давай на фабрику!". Але це ж було цікаво. Усе з нуля. Щодня навчалася, колеги допомагали", - розповідає дівчина про початок своєї кар'єри.
Про те, що Росія піде повномасштабною війною, Аліна не вірила. Після обіду 24 лютого танки окупантів були на території Тростянецької громади. Формат роботи журналістки змінився, але ненадовго. "Суто на інтуїції. Перше, що є, — соцмережі, у яких одразу з’являються якісь чати, якісь повідомлення. Ти знаходиш якісь групи й там починають писати – у тому районі танк, у тому районі САУ, у тому ще щось, там стріляють. Оскільки я живу біля вокзалу, то світло в нас зникло третього березня і відповідно водопостачання. І от тоді вже було набагато складніше", - розповідає журналістка.
Сама новинна студія тростянецького телебачення перемістилася до підвалу. "Якісь там новини є і відразу ми пускали інформаційну стрічку по телебаченню. Якщо новина є – одразу спускалися. Було трішки важкувато, бо у погребі було холодно та вогко, але робота йшла. Хвилювалися, щоб нас не знайшли, і до третього березня, поки було світло та інтернет, це все робилося. Потім, на жаль, ні марафон, ні наш канал не міг працювати ніяк", - розповів звукорежисер Дмитро Юсупов.
Доки журналістка мала заряд у телефоні та мобільний інтернет, сповіщала новини сусідам через вікно. "Я робила собі каву, відкривала вікно й одразу сусіди: "О, Аліна! Як новини? Що пишуть? Коли виграємо? Коли там війна закінчиться?". І я починаю розповідати", - згадує дівчина.
Так Аліна з сусідами протрималася до 11 березня. 12-го росіяни поцілили в будинок, у якому мешкає дівчина. Тоді загинули троє тростянчан.
Після деокупації Тростянця Аліна почала опановувати додатковий фах на телебаченні. "26 повідомили і 27 березня вранці я розумію, що треба йти, напевно, працювати, бо треба це все встигнути відзняти. З мого колективу в місті нікого не залишилося, усі виїхали "коридорами". Я розумію, що я сама, і я журналіст, а не оператор", - розповідає дівчина.
Допомагали Аліна опановувати операторську роботу іноземні ЗМІ. "Дуже багато було іноземних журналістів і з ними були перекладачі. У них були схожі камери і я просто в них під час роботи питала, як тут відео знімати, як фотографувати, як налаштувати картинку, і мені просто іноземні колеги допомагали".
Знімати руйнування та спілкуватися з людьми, які пережили окупацію, за словами Аліни, непросто. Хоча після пережитого вони й самі ділилися своїми історіями. "Люди просто не те щоб не хотіли говорити, вони самі просилися розповісти свою історію, щоб їх вислухали. Це було складно морально. Тобто, ти тут ще від своїх не відійшов переживань, стресів", - ділиться журналістка.
Щоби зняти стрес, Аліна Гребенькова нині намагається дивитися і знімати гарні новини.
Читайте також
- "У нас вже немає населеного пункту, що не потрапив під обстріли". Сили РФ обстріляли Хотінську громаду на Сумщині.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
