Ярослав Петренко служить в ЗСУ з 2014 року. Упродовж чотирьох років, до 2018-го, був сапером-розвідником на Донеччині. Потім звільнився і повернувся до своїх рідних в Черкаську область. А з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну знову пішов воювати. Його історія — в матеріалі Суспільного.
"25-го лютого я зібрав рюкзак, взяв жінку, поїхав у центр комплектування. Кажу: заберете хто-небудь машину, гукнув воєнкома і приїхав служити", — розповідає Ярослав.
Чоловіка направили служити в підрозділ артилерії.
"Після того, як полетіли перші снаряди — і я побачив, як вони летять, мені сподобалась ця служба. В розвідці повинні служити ті, які бігають. Зараз розумію, хоч спочатку в мене була образа, бо я потрапив до артилерії, але ж коли зараз пробіжусь кілометр чи пів, то розумію, що був би комусь тягарем. А тут я — на своєму місці", — зазначає він.
Крім виконання безпосередніх обов’язків старшого сержанта, Ярослав Петренко допомагає і бойовим побратимам.
"Я йду до гармати, несу туди снаряд, бо є половина хлопчиків таких, що... ну от ви бачите, є снаряд, снаряда — 46 кг, плюс гільза — 23. От є такі хлопчики, що його взагалі підняти не можуть. І як мені дивитись, коли дітям 23 роки, 22, а я ще можу.. ну, грубо кажучи, 100 кілограмів ще підіймаю", — каже він.
За словами Ярослава Петренка, рідні вже звикли до того, що він – військовий.
"У мене вже син подорослішав, який підтримує маму.. І жінка вже.. вона знає, що у мене є два варіанти: так і так. Третього не дано. Вона просто до цього звикла. Бо, як кажуть в моїй сім’ї: навіть якщо не буде війни, наш батько ще одну знайде", — говорить військовий.
Читайте також
- До Дня ракетних військ та артилерії, а також з нагоди Дня інженерних військ, які відзначають 3-го листопада, на Сумщині нагородили військовослужбовців.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
