"Тут усі злагоджені, бо це "нуль", тут кожен прикриває один одного", – так про свою службу говорять українські військові, які наразі проходять лікування. Усі добровільно стали до лав територіальної оборони з початку війни. Більше про службу розповіли журналістам Суспільного.
"Мабуть, якщо кожен буде сидіти, чогось чекати, то чогось ми дочекаємось", – так харків`янин Валерій Меньшов розповідає про те, чому вирішив долучитись до місцевої бригади територіальної оборони. Завданням їхнього штурмового батальйону на Харківщині було відвойовування території та виведення груп з оточення.

"Були такі моменти, коли приїхали на "нуль", ти ж ще не розумієш, куди воно летить. Ну, там присів, нахилився, але от страху не було. Трохи побоювався цього, бо коли немає страху, – це погано. Страх все ж завжди рятує, він йде на випередження. А, коли вже почав розуміти, що воно летить не в бік мене і навіть не поряд, я навіть на це не звертав уваги", – каже Валерій Меньшов, військовослужбовець.
Валерій отримав важке поранення ноги. Втім, говорить, якби мав можливість, знову повернувся б на фронт. На тому ж Харківському напрямку був поранений і Валерій Кондратов. У перші дні війни у складі тероборони боронив Київщину.

"Мені прикро, що так вийшло, мені треба, хоч одного ка**па замочити. То стріляли, стріляли туди, а Бог його знає, замочили чи ні. Але хлопці мої, слава Богу, те село все-таки взяли. Зараз вони на кордоні вже окопалися, щоб ту нечисть більше не пускати", – говорить Валерій Кондратов, військовослужбовець.
Володимир у перші дні війни став добровольцем у Тернополі. Вже за два тижні їх підрозділ направили для служби на Сумщині.

"Перші числа – це йшли хлопці добровольці й всі рвалися в бій, всі готові були воювати. Навіть треба було притримувати людей. Місцеві люди хороші, зустріли нас, де ми перший раз приїхали. Коли ми переміщались в інше місце, прямо зі сльозами на очах ми прощалися всі", – розповідає Володимир Файніцький, військовослужбовець.
У добровольчому батальйоні з Черкащини починав службу Віталій Коломоєць. Чоловік говорить, спочатку дислокувались поблизу Сєвєродонецька, потім – на Ізюмському напрямку.
"Тут усі злагоджені, бо це "нуль", тут кожен прикриває один одного, дивиться один за одним. Тому, що не можна — в одну секунду прилетіло, бахнуло. Ми знали одне, що позаду ви, наші сім`ї, наші домівки. Всі там через це пішли. Вони думали, так легенько візьмуть нас. Ох, отримають по зубах, ох, отримають. Вони нам залишають і техніку, і снаряди, і патрони. Вони спонсорують нас", – каже Віталій Коломоєць, військовослужбовець.
Поранення отримав від розриву російської міни, розповідає чоловік. Втім, як тільки відновиться, планує повернутись до побратимів: "Ще ж треба назад повернутись, ще ж не повністю ми їх вигнали".
А поки, залишаючись у лікарні, чоловіки дякують медикам та усім небайдужим мешканцям Сумщини, які їх підтримують.
Читайте також
- Планують повертатися, аби разом здобути перемогу — історії військових, які перебувають на лікуванні у Сумах
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram