Поява першого волонтерського товариства у Сумах датується 1870 роком. Воно опікувалося переважно сиротами та тими, хто залишивсь без статків. Як зароджувався волонтерський рух і наскільки це було поширеним у Сумах – Суспільному розповів історик Дмитро Кудінов.
За словами Дмитра Кудінова, волонтерський рух сучасного формату виник разом із громадянським суспільством – у другій половині 19-початок 20 століть. Відомо ж про волонтерство та благодійність у Сумах переважно з дописів тогочасних ЗМІ – офіційних документів у фондах Державного архіву збереглося мало.
"Ще до початку Першої світової війни сум’яни мали досвід в організації благодійної діяльності. У 1870 році у Сумах з’явилось перше благодійне товариство, що опікувалось переважно сиротами, людьми з інвалідністю та тими, хто залишивсь без статків", – говорить Дмитро Кудінов, професор, доктор історичних наук.
Цей досвід використали під час російсько-турецької війни 1877-78 років. Саме тоді у Сумах з’явився місцевий комітет Товариства Червоного Хреста. Він існував коштом благодійних внесків. Також у 1877 відкрили лазарети для солдатів. Збирали для них і побутові речі: цигарки, одяг тощо.
Вже під час Першої світової війни (1914-1918 років) волонтерство на території Сум набуло більш масштабних розмірів.
"В той час відзначалось кілька напрямів: допомога воїнам на фронті, пораненим у тилу, сім’ям солдатів. Окремо виділялась допомога сиротам, яких під час війни стало дуже багато, вимушеним переселенцям і людям, які постраждали від війни у тилу через економічну кризу. Допомагали в основному продуктами, речами, грішми. Але була ще моральна підтримка. Зокрема, в шпиталях Сум влаштовувались концерти. Якщо ж поранені вже могли пересуватися, то їх вивозили до театру. Була транспортна допомога. Члени сумського автомобільного товариства розвозили поранених на своїх автівках до шпиталю. У перші місяці війни у Сумах лікувались понад 1500 солдатів, в тому числі генерали", – каже Дмитро Кудінов, професор, доктор історичних наук.
Благодійністю на початку минулого століття займалися в основному заможні люди.
"Якщо ти заможний, то твій моральний обов’язок давати гроші на волонтерство. Такий факт: якщо Сумська міська дума облаштовувала лазарет на 100 ліжок, то приватні особи облаштовували лазарети на 480 ліжок. У 1915 році на Південно-західному фронті було створено окремий пересувний потяг-лазарет імені Павла Харитоненка, який був повністю забезпечений цією родиною. Судячи з тих відгуків, які самі поранені спрямовували до місцевих газет, вони були дуже задоволені. Особливо подобалось бійцям чуйне ставлення медичного персоналу", – каже Дмитро Кудінов.
Контроль за пожертвами відбувався за допомогою місцевої преси.
"Будь-яка громадська організація, що збирала кошти, друкувала в газеті звіт: скільки зібрано, скільки сплачено за оренду, витрачено безпосередньо на допомогу. Існував також громадський контроль – якщо кошти збирали селяни, то прямо на мітингу чи на сході ці кошти рахували і вирішували, кому їх віддати. Наприклад, дітям, у яких загинув на війні батько", – пояснює Дмитро Кудінов, професор, доктор історичних наук.
Він додає, що з минулого сучасні волонтери можуть взяти певний досвід. Наприклад, проводити благодійні екскурсії – це вже нова практика, а кіносеанси чи лото – досвід попередників.
Автор – Борис Майоров
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
