Понад 30 кілограмів вареників, пельменів і котлет за день готують для вояків волонтери селища на Шосткинщині, за кілька кілометрів від російського кордону. Працюють разом прихожани місцевого храму та небайдужі мешканці.
"Ці вареники - нашим захисникам. Слава Україні", - говорить наймолодша волонтерка - чотирирічна Тоня. Вона приходить працювати разом з бабусею та сусідами.
Місцева жителька Наталія Таптунова розповідає: "Ми виготовляємо вареники, пельмені, котлети. Збирається дуже багато людей, які хочуть допомогти. Вони приходять і ми всі разом працюємо. Все, що ми зробили – ми відправляємо нашим захисникам до Шостки, в Ямпіль і для своїх захисників, які знаходяться в селищі Свеса. Коли є час і продукти - ми збираємося. Тридцять і більше людей може збиратися, ну 20-25 це завжди… Ще не було такого, щоб приходило мало, ось так, як сьогодні, практично завжди. Процес проходить дуже швидко, всі разом працюємо згуртовано і виробляємо багато: 30 і більше кілограмів виробів. Ось вчора виготовили 200 котлет і поділили їх, щоб всім вистачило."
В селищі саморганізувались з перших днів війни і відтоді відправили на фронт вже сотні кілограмів продуктів. Волонтерка Ірина Мануйлова каже: "У мене зять в Києві в Нацгвардії служить, брат в Шостці в теробороні. Але я вважаю, що всі люди, які нас захищають, наші воїни – це всі наші діти, наші браття, чиїсь сини, чиїсь чоловіки і ми повинні допомагати, хто чим може. А так як я працюю в дитячому садочку, наш обов’язок виховувати наступне покоління, яке буде свою Батьківщину захищати. Я і мама, і бабуся вже, і жінка. Мій чоловік свого часу був у Карабахі, це ще коли був Радянський Союз, він говорив, що та війна була нікому не потрібна, а зараз навпаки - наші воїни воюють за нашу Батьківщину, за наш рідний край."
Не забувають в селищі і про безхатьків та односельців, які опинились в складних життєвих обставинах. Прямо біля храму їх безкоштовно годують смачними обідами. Продукти для такої ініціативи збирають самі. Розповідає волонтерка Наталія: "Щось люди приносили, щось у нас є вдома і ми приносимо готуємо, якщо є зайве, то чому людину не погодувати бездомну, бо зараз Великий піст і добрі справи потрібно робити завжди. Приходить до нас чоловік 11, іноді 10, коли погода дощова і холодна, то може й менше. Але, ми все рівно стараємось. Лише б скоріше закінчилась війна, люди і бездомні, і всі хочуть, щоб був мир."
А організував всіх на добру справу настоятель місцевого храму отець Григорій. Запевняє, що залишатися в стороні просто не міг, допомога українській армії – це його обов’язок як священнослужителя: "З першого дня, коли Росія оголосила війну Україні, ми з прихожанами взялись за духовну оборону нашої країни. Ми щодня молимося, щоб Господь допоміг нашим славним воїнам подолати ворога і ті складнощі, які випали на нашу державу. З благословіння нашого єпископа ми почали займатися ще і гуманітарною допомогою, почали підгодовувати людей, які опинилися у складних життєвих обставинах, почали допомагати нашим солдатам. Чим ми могли допомогти? Звичайно, нагодувати їх, приготувати пельмені, котлети, вареники, щоб хоч якось підтримати дух бійців, які знаходяться на передовій".
Автори - Олександр Соломко, Сергій Одарченко
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
