Село Стеблянки Сумського району з 19 до 26 березня було окуповане російськими військовими. Російські окупанти вдиралися до хат місцевих мешканців, яких у той час не було вдома. Як жилося тим, хто лишився, люди розповіли Суспільному.
В одному з дворів у Стеблянках стояла російська техніка і таборилися їхні військові. Лишили по собі купи сміття зі своїх сухпайків.
У селі цьому селі до нападу російських військ мешкало менше 80 людей. Поруч розташована залізнична станція. Окупанти стояли у Стеблянках понад тиждень.
Місцеві весь цей час намагалися не потрапляти їм на очі. Ховалися по підвалах, у лісі, згадує житель Стеблянків Іван.
"Виїхало багато. Молодь в основному виїхала. У нас дачники живуть – розбили хату, хороша хата була. І поруч навпроти теж дачники, вони у Сумах живуть, на літо приїжджають, то їм вже нікуди приїжджати, бо розбито все. Хотіли конячку забрати, воду возити чи що там, якісь важкі речі. Кажу; якщо заберете коняку, то тоді й мене забирайте – не віддам. І так вони не забрали. Забрали рушницю, вона в мене законна й документально оформлена", - розповів він.
Ніна Дмитрівна говорить, що згадувати те, що вона з односельцями пережила за тиждень в окупації, важко.
"Ходили, перевіряли, шукали українських солдатів. Ми кажемо, що ми їх не бачили тут. Які тут солдати? Чого вони тут будуть? Нічого. Слава Богу! Вдягнені сиділи, сидячи спали, цілий день, цілу ніч – це було пекло!" - говорить вона.
Катерина – сумчанка, яка разом із родиною приїхала до свекрів. Жінка каже, що світла та води у селі не було місяць. "Ми сніг топили. Уже чоловік мій говорить, що до чого ж ми дожилися – економимо сніг, там шматок лишився, ти трішки бери", - згадує вона.
За словами місцевої жительки Любові Василівни, у Стеблянках тоді стояло 26 одиниць російської військової техніки. Жінка розповідає, що загарбники тягнули з будинків, де не було господарів, усе, що тільки бачили.
"Навіть навісні замки, тюнери від телевізорів, від тарілок. Навіщо їм тюнери? Пульти. Вони, як повтікали, сумки полишали. Так там пультів одних шість штук. Розумієте? Навіщо їм вони? До кожного ж телевізора різні ж пульти. Вони тягнули все", - згадує вона.
Два тижні тому українські військові вигнали російських солдатів із цього села, але стеблянці розповідають, однаково прислухаються до кожного звуку і приглядаються до кожної автівки, яка проїздить повз.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
