Сумщина межує з трьома областями Російської Федерації. 24 березня — рівно місяць відтоді, як російські війська розпочали повномасштабне вторгнення в Україну. Вони планували бліцкриг, однак захопити Україну за три дні не вдалося. Суми майже весь час перебувають в облозі, але під контролем української влади. Що думають сумчани про те, що відбувається та яким чином українці протистоять агресії, дізнавались журналісти Суспільне Суми. Прізвища не називаємо з міркувань безпеки.
У чому сила українців
"Думаю, що такого об’єднання українського народу ніхто не очікував. Те, що народ таки об’єднався на захист своєї території, своєї України, мабуть, у цьому й сила українського народу", — говорить Сергій.
"У єдності. І знаєте як, віра у перемогу. Мамі моїй – 94 роки, ми живемо на п’ятому поверсі. Страшно, але все одно молимося й думаємо, що все буде гарно. Я дякую нашим захисникам, вклоняюся перед ними та молюсь за них", — каже Євгенія.
"Сила українського народу – у його єдності, витривалості, і ми європейська країна. Слава Україні!", — зазначає Людмила.
"У вірі в нашу Україну, в наш народ", — сказала Людмила.
"Сила — у вірі, а як ще? У терпінні. У чому ще? У жінках наших надійних. У наших воїнах, ЗСУ понад усе довіряємо, віримо. Ми переможемо! Я в це вірю. І кожного дня лягаю і встаю з цією вірою. Земля, рідна земля. А куди? Де на нас чекають? Ми — на своїй землі, тому ми переможемо!", — зазначає Тетяна.
"Наша сила у вірі нашого народу, що він вільний, що нас ніхто ніколи не захопить і ми будемо щасливо жити у нашій країні. І хай вони йдуть туди, куди поплив корабель", — розповіла Тетяна.
"Це наша земля, тому ніхто нас не здолає", — зазначає Віталій.
"Напевно, в єдності, я так думаю. Того, що нам не вистачає, усе якось організовується, підвозиться.Ми витримаємо і все буде добре. Ми цього дуже чекаємо", — говорить Ірина.
"У любові до України. Моя дитина, як би сказати, не стільки на передовій, але активно працює для перемоги. Старається. Ще в єдності. Любимо Україну. Я, наприклад, коли мені пропонували виїхати, не захотіла виїжджати, бо люблю Суми. Я понад половину життя прожила тут", — каже Тетяна.
Як змінилося життя за останній місяць
"Змінилося все. Діти поїхали, онуки. Дуже важко. Хвора мати. Нам доводиться бути тут", — розповідає Людмила.
"Я чекаю на сина. Ви самі знаєте звідки. Уже ледь ходжу", — говорить Анастасія.
"У гірший бік. По-перше, сидиш, бо пенсіонер вже давно. Телевізор, туалет і холодильник. Оце і все"", — каже Павло.
"Важко, звісно. Хвилюєшся за своїх родичів, дітей, онуків. Дуже тяжко вони переносять ці всі авіаудари, бомбардування. Тримаємося, а що робити", — ділиться Сергій.
"Спочатку було дуже важко, то в погріб, то з погреба. Мама старенька. А потім звикли. Уже відчуваємо, де воно гухкає, і вже якось більш-менш. Уже й на городі там працюємо. Потроху звикаємо, а що робити?", — зазначає Тетяна.
"Більш патріотично став ставитися до держави, до міста, де живемо", — говорить Віталій.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
