Книга, яку готували всі разом. Так говорять на Лебединщині про видання «Штепівка та навколишні хутори і села» Володимира Підлісного, яке презентували 12 лютого у Сумах. Знімальна група Суспільного побувала у Лебединському районі, щоб дізнатися про історію цієї книги.
Марії Андріївні 95 років, вона пам’ятає дореволюційні часи за розповідями матері, яка працювала в місцевих панів:
“Матір вони вибрали, що оце прибирала тільки вона у пана і в барині по кімнатах. І доручили їй ключі, щоб вона відпускала всі продукти на кухню. А як бариня встала утром, відпочила, вона спускається вниз – східці були від самого дому до самого ставка – а ставок був великий, на весь ярок. І посередині ставка був островок, і там стояв стіл, був місточок аж до самого столика, і мати туди носила барині чай,“ - розповідає жителька села Павленкове Марія Павленко.
Жили вони на хуторі Магалясівка, окрім панської садиби там було 25 дворів. Нині з його жителів залишилося двоє, хутора вже давно немає. Перед Другою світовою війною більшість сімей виїхали, хати вивезли у Штепівку, а після війни переселили решту жителів. Тепер на місці хутора поле, взимку туди не проїдеш. Але Магалясівка залишилася на сторінках книги Володимира Підлісного. Історію 68 сіл і хуторів Лебединського району автору допомагали збирати місцеві жителі.
“Ми з ним земляки, з одного села Руда. Це його родове гніздечко, там у нього сад, де він працює з своєю дочкою. Він написав оголошення, ми його розповсюдили, розносили, говорили людям, адже нам треба було зібрати матеріал. Зносили всі, світлини: де була старовинна свадьба, він казав: "Витягуйте все, що зможете", ми йому допомагали, зносили сюди, у сільську раду,”- говорить жителька села Штепівка, вчителька української мови і літератури Наталія Озерна.
У Штепівці мешкає понад 1000 жителів, сьогодні це центр сільської ради.
Олександр Великодний, Штепівський сільський голова розповідає: “В свій час, до 57 року, Штепівка була районним центром, сюди входили села, сільські ради не тільки нашої Лебединщини, а й Білопільського району. По історичних даних, село було засновано в 1760 році.”
Для книги відібрали 1100 світлин. Матеріали про голодомор та Другу світову війну збирали учні Штепівської школи разом зі своєю вчителькою історії. Лідія Сич – родом із села Грунь, вона шукала матеріали про своє село.
Лідія Сич, жителька с.Штепівка, вчителька історії: “Жителі села нашого – дуже патріотичні всі. Кожного року, в останню суботу червня, всі ми збираємося в селі Грунь. Села немає. Там залишилося 8 жителів, які проживають у 5 будинках. Але незважаючи на це, з різних куточків линуть до Груні – старі вже, навіть привозимо вчителів, які там працювали, тих, хто не може сам ходити. І там, біля пам’ятника, влаштовуємо ми День села.”
Місцеві мешканці розповідають, що багато матеріалу – документів, фотографій – не увійшло до книги, і сподіваються, що буде друге видання про Штепівку.
Як відомо:
- У Сумах 12 лютого відбулась презентація книги Володимира Підлісного. Видання розповідає про Штепівку та навколишні села за період понад 300 років.
