Місцем екологічної безпеки називає простір у понад п’ять гектарів неподалік від свого помешкання житель прикордонної Річківської громади Анатолій Басанець. Тут півтора десятка років тому чоловік заснував сільський екотуризм і до початку повномасштабної війни періодично влаштовував відпочинок на природі, як для односельців, так і для гостей. Нині через безпекову ситуацію проводити такі заходи пан Анатолій змоги не має, але не полишає думки про те, щоб їх відновити за можливості. Про свої плани та мрії чоловік розповів кореспондентам Суспільного.
Житель прикордонної Річківської громади Анатолій Басанець півтора десятка років тому облаштував поблизу свого помешкання простір, який назвав місцем екологічної безпеки.
"Воно повинно бути, тому що всі намагаються розорати тут, розорати там, позасівати, позаяджувати. Та почекайте! Ніде навіть ногою ступнути вже, скільки можна?! І ми приблизно п’ять гектарів просто своєї землі віддали під сільський зелений туризм. Нам коли ці землі виділили, то зазначалося "для особистого селянського господарства". Ну що там можна господарювати? Для того, щоб господарювати треба все "під нуль" прибрати. А я цього не хочу", — говорить Анатолій Басанець.
Починається простір від невеликого ставка. Сюди, — показав чоловік, — він щоденно навідується, аби погодувати місцевих риб.
"Це друзі мої, ми з ними дружимо. Красноперочка і карасик розвелися тут самі по собі. І в них така звичка виробилася, що вони тут просто таким клубком мене очікують. Бувають такі хороші випливають, здоровенні, ну, думаю, хай живуть для фауни", — говорить пан Анатолій.
Біля ставка — один з двох катамаранів, які, каже чоловік, придбав свого часу для екотуризму. Планував їх для прогулянок по річці Вир, що протікає за кілька сотень метрів звідси. І хоч фарбу на них потрібно оновити, сам механізм робочий, показав пан Анатолій:
"Сідаєш — тут ось важіль управління. І дивишся на наші простори, на нашу кристалічно чисту ріку Вир і потихеньку крутиш — позаду пропелери працюють."
За лісосмугою розташований луг. Його, каже чоловік, планував поділити на кілька частин.
"Практично одна половина залишалася під пасовище, тому що ми туристам пропонуємо що? Свіженьке козине молочко — раз. Потім бринзочки і сири декількох видів - два. Потім, кефір пропонували, в основному на ацидофільній бактерії - це дуже потужний напій. А частина йшла під пляжний волейбол, під бадмінтонні ігри. У нас така була програма. Вона існує. Вона записана все, просто ждемо свого часу", — поділився чоловік.
На березі річки Вир чоловік облаштував невелику базу, де всі охочі екотуристи можуть відпочити, зварити на вогнищі юшку чи запекти, приміром, картоплю. База розташована на місці, що раніше використовувалося як тепличне господарство, каже чоловік. Після його ліквідації, близько п’ятнадцяти років тому, йому та односельцям виділили земельні паї.
"Ось стовпчики, бетонні. В минулому це була колгоспна теплиця. Ми ці чагарники вирішили перетворити в зону екологічної безпеки. Заборонили оранки, їздівню всяку, техніку. Нікого не пропускаємо, тому що тут зона екологічної чистоти. Люди приходять відпочивати. Люди, дітвора", — поділився Анатолій Басанець.
До початку повномасштабної війни, розповідає пан Анатолій, він періодично влаштовував відпочинок на природі як для односельців, так і для гостей:
"Обласний семінар у нас був. У нас було три заїзди по сільському зеленому туризму. Ходили туди-сюди, селфі робили, тут бобри поселялися – гнізда, як вони робили, як бобри тут загачувалися, щоб для їхнього життя було. Вони все це знімали. Потім насолоджувалися чим: чистим повітрям, спокоєм, відпочинком. Отут два класи діток відпочивали".
Нині, каже чоловік, через безпекову ситуацію екотуризм довелось тимчасово призупинити. Проте, додає, не полишає надії за можливості його не лише відновити, а й удосконалити.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
