5 грудня – Міжнародний день волонтера. На Сумщині понад три роки працює волонтерська спільнота “Берегиня”. Жінки щодня плетуть маскувальні сітки, виготовляють килимки та шкарпетки для військових. Кажуть: все, щоб військовослужбовці могли сховатися від обстрілів і зігрітися. Як живе волонтерський осередок і хто його підтримує – дізнавалося Суспільне.
“І спини мліють, і руки втомлюються, але на це ми не зважаємо. На кінець року ми зробили 285 сіток”, – говорить волонтерка Ольга.
Показує зошит, куди записують кожну виконану роботу. Жінка каже: попри втому і брак часу, три роки приходить сюди щодня. Разом з однодумицями плетуть у середньому по чотири маскувальні сітки на день.
“В нас дівчатка ріжуть стрічки, які необхідно, а ми вже формуємо малюнок, колір. Ми всі тут пенсійного віку, але молоді душею. Ходжу щодня. За три роки ні разу не пропустила, жодного дня. Хіба що тоді, коли на трохи їду до дитини. Приходять хлопці кремезні, і в них сльози на очах, і найкраще, що вони кажуть нам: «Дякуємо». Це найбільша нагорода. Ми всім допоможемо, а ви, хлопці, поверніться живими”, – додає Ольга.
Волонтерка Любов пояснює: на фронті маскувальні сітки – витратний матеріал, яким накривають окопи, бліндажі та техніку.
“Ми хочемо допомогти хлопцям, щоб їх захистити, бодай якось. Так ми всі стараємось, і щодня ми ходимо сюди на працю”, – каже жінка.
Пані Людмилі 76 років. Волонтерка пригадує, як обирали назву спільноті.
“Ви бачите самі, які в нас жіночки – майже всі пенсійного віку. Зібралися, виникла проблема – як же ми назвемось? Зробімо так, щоб про нас почули, щоб знали, що ми бережемо традиції народні. І так виникла назва «Берегиня». Плетемо сітки. Цей невеличкий такий цех – підготовчий. Тут ми такі, зовсім кволенькі, сидимо ріжемо тканину, далі вже жінки плетуть сітки. І чоловіки нам допомагають, зробили нам такий стенд, на який ми вішаємо основу і плетемо цю сітку”, – каже Людмила.
Пані Лариса додає: у їхній групі 18 людей.
“Приходить рулон нам. Спеціально є машина, на якій він розрізається, а потім приносять нам, а ми вже далі розрізаємо. Завершуємо, і потім хлопці у нас забирають”, – додає волонтерка Лариса.
Школярі приносять малюнки та обереги, які передають разом із сітками, розповідає пані Людмила.
“Килимки плели. Діти долучилися, робили янголят і писали віршики, робили малюнки. У сітки замотували. І серветки, й рушнички, шкарпетки плетуть жінки — і по селу в’яжуть, і наші також. Ми в сітку замотуємо, і хлопці забирають”, – каже Людмила.
69-річна пані Алла каже: її син третій рік на фронті, тому сидіти осторонь не може.
“У нас колектив такий – ми вже не можемо одне без одного. Ми щоранку встаємо і йдемо, бо ми потрібні, нас ждуть. Ми згуртувались, ми стали сильніші. Думаємо, перемога буде скоро за нами”, – говорить волонтерка.
Попри втому, каже волонтерка, зупинятись не збираються і працюватимуть, доки в цьому є потреба.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
