27 листопада у Сумах поховали захисника України Миколу Колесника, старшого сапера-оператора БпЛА. Попрощатися з чоловіком прийшли рідні, друзі, побратими, вчителі.
Микола Колесник навчався в другому сумському училищі.
"По-перше, я досі не можу із цим змиритися й повірити. А по-друге, він був людиною, яка завжди була у вирі всього, що відбувається. Він не міг залишатися осторонь — чи то хороше, чи погане. Постійно телефонував, приїжджав, ми часто зустрічалися. Його вистачало на всіх, він завжди був поруч. І завжди говорив, що все буде добре", — розповіла Лариса Колос, класна керівниця загиблого.
Пані Валентина ділиться, що знала Миколу змалечку. У селі Москаленки мала дачу поруч із родиною Миколи, часто бачила там хлопця з рідними. У Сумах теж жили неподалік, на одній вулиці.
"Золотий хлопець, золота душа. Завжди допоможе, завжди відгукнеться. Веселий, привітний, з добром до людей підходив і сам дарував людям добро. Невисокий, маленький, мов живчик — він ніс із собою радість і світло", — розповіла Валентина Цебро.
Микола Колесник з перших днів повномасштабної війни хотів стати на захист Батьківщини. Спочатку йому відмовляли.
"Він прийшов до нас після навчання у другому училищі — слюсарем машинозбірних робіт. На заводі виріс як фахівець: закінчив університет, а згодом перейшов у конструкторське бюро. Починав із робочої професії, і саме тут він сформувався — ми навчили його працювати, бачили, як він росте. Він був людиною праці: добрий, чуйний, справжня золота людина. Дуже жаль…" — поділилася Раїса, колега Миколи Колесника.
"За характером він був покладистим, завжди розумів чужу біду й допомагав. На нього можна було покластися в усьому. Я був у нього бригадиром — і можу сказати, що кращого працівника й людини важко знайти", — сказав Анатолій, колега Миколи Колесника.
"Я знав його років десять. Останні сім він уже не працював у нас, але ми підтримували зв’язок. Він був справжнім патріотом. Коли у 2014 році почалася війна, прийшов у формі й сказав: “Я записався добровольцем”. У військкоматі його тоді не взяли. На роботу він завжди приходив із українськими значками — таким він був. Немає слів…" — сказав Олександр, колега Миколи Колесника.
Микола загинув 22 листопада в районі Костянтинівки Краматорського району Донецької області внаслідок влучання російського ударного дрону.
"Вони одружилися чотири роки тому. У неї є донька від першого шлюбу, і Коля з моєю онучкою Сніжаною дуже ладнали. У суботу о 6:03 він написав: “Виїжджаю, цілую”, і надіслав фото. А вже за годину… все. Сказали, що він їхав. Куди він їхав… Вони вибиралися з оточення, уже виїжджали", — розповіла Надія Маньківська, теща Миколи Колесника.
Після церемонії відспівування і прощання в храмі захисника поховали на Алеї Слави Баранівського кладовища. Йому назавжди залишилося 34 роки.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
