Він тричі хотів підписати контракт і вступити до лав ЗСУ, попри сімейні обставини та відстрочку. Так про свого загиблого сина Андрія розповідає Марина Можар. Воїн загинув у 27 років рівно рік тому 23 листопада 2024 року. Андрію надали звання "Почесний громадянин Лебедина" та нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Яким пам’ятатиме сина — Марина поділилась із кореспондентами Суспільного.
“Добрий, чуйний, трохи вредний. У дитинстві намалював малюнок і написав: “шпукашпуром” хочу бути. Не штукатуром, а “шпукашпуром”, – мама Марина Можар розповідає про свого сина поруч із його світлиною на Алеї Слави в Лебедині. Часто приходить сюди останній рік. Життя солдата Андрія Можара обірвалося 23 листопада 2024 року поблизу Торецька Донецької області. Пані Марина згадує його військовий шлях.
“З 4 квітня 2021 року пішов на строкову службу, до 16 травня 2024 року був строковиком. На строковій службі пройшов дуже багато. Багато бачив страшного. Коли почалася війна, вони працювали на складах, він у президентських військах був. Коли Бучу тільки звільнили, вивозив усе, що можна було, рештки людей, боєприпаси”, – пригадує мама.
Вступити до лав Збройних Сил Андрій хотів принципово, говорить мама.
“Він тричі подавав на контракт, і тричі йому відмовляли через те, що батько у нас був контрактником, і в 2022 році у нього знайшли онкологію, і його прибрали. У нього була відстрочка до 2025 року, а він добровольцем пішов”, – каже Марина.
Так Андрій опинився на Покровському напрямку.
“На Покровську була перша позиція, хоча говорили, що місяці півтора вони не будуть брати участь ні в чому. Туди прийшли з великими проблемами. Їх там і газами травили, і все що могли російські наші “брати”. Лікувався після цього, і після лікування його перекинули на Торецький напрямок”, – говорить Марина.
Навідник механізованого військового формування, солдат Андрій Можар загинув рік тому під час обстрілу бліндажа поблизу Торецька на Донеччині.
“Ми в п'ятницю розмовляли, сказав: “Мама, я пішов”. Він більше не подзвонив мені, нічого. А в понеділок прийшли з військкомату і сказали, що все, сина у вас більше немає”.
Перед загибеллю Андрій провоював 50 днів, – говорить мама. Йому назавжди залишилося 27. Чоловіку надали звання "Почесний громадянин міста Лебедина" та нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня. У мами тепер, говорить, є бажання: “Щоб нас пам'ятали, любили, цінували, бо ми життя віддали, щоб мирне небо над головою було”.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
