Він завжди знаходив можливість подзвонити додому та був одним цілим із донькою, розповідає про свого загиблого чоловіка Дениса Марина Щербакова. Загинув захисник під Бахмутом 30 липня 2022 року. Яким його пам’ятають рідні — у матеріалі Суспільного.
"Я їй сідаю і говорю: «Доцю, ти знаєш, що у нас війна в країні?» — «Мамо, знаю» — «Доцю, ти знаєш, де у нас тато?» Вона каже: «Мамо, ну звичайно, знаю». Говорю: «Тата більше немає»", — так про найважчу розмову у своєму житті згадує Марина Щербакова. Тоді їй довелося сказати доньці Уляні, що загинув батько дівчинки Денис. На той момент їй було лише шість років. Вона була “татовою”, каже пані Марина, його маленьким світом.
"Вона була копія тата від слова «зовсім». Хода, розмови, рухи руками, якісь манери. Вони як одне ціле були. Буває, мами з дітьми якось більше, а у нас навпаки, у нас донька — це тато. Мами не треба було", — згадує Марина.
Марина з усмішкою каже: їхнє подружжя не було ідеальним, на перший погляд. Їхні почуття зародилися у 2013 році, через два роки вони одружилися та почали будувати спільне майбутнє: разом ремонтували будинок, облаштовували побут, виховували доньку. Денис працював електриком. І, як розповідає Марина, вони майже не розлучалися — усе робили спільно.
Так тривало доти, поки в 2019 році він не підписав контракт зі Збройними Силами України: "Як я пам’ятаю, він завжди хотів бути військовим. Дідусь був військовим, тато служив прикордонником. І він завжди тягнувся до цього. Душа сама тягнулася. Він такий по собі: якщо треба — значить треба. Він зібрався й каже: «Там починається війна»".
Син завжди хотів бути попереду і вести людей за собою, згадує мати Дениса Алла: "Завжди хотів бути лідером. Сорочка, піджак у нього, курточка якась. Лідерство, лідерство… Він хотів лідерства. Він, можливо, сам не знав у тому віці, якого він хоче лідерства. А потім, мабуть, проявилося".
У лютому 2022 року Денис був удома. Марина пригадує: 21-го числа чоловіку зателефонували з частини та повідомили, що їхній підрозділ терміново вирушає на Чернігів. Вона одразу відчула загрозу, хоча Денис намагався заспокоїти дружину. О п’ятій ранку 24 лютого рідні були ошелешені — почалася повномасштабна війна. Денис у той момент перебував між двома кордонами — російським і білоруським. А вже 3 травня бригаду перекинули на Бахмутський напрямок. Перед від’їздом Денису дозволили тиждень побути вдома.
"Це було, мабуть, морально для нього відпочинком — провести час із дитиною. Він якось із родичами з усіма зустрічався: з моїми батьками, з його батьками, бабусями, дідусями, друзями", — розповідає Марина.
Коли у липні 2022 року з’явилась можливість побачитись, разом із донькою їздили до нього у Дніпро. "Коли давно не бачиш людину, то просто не відлипаєш одне від одного. Як маленькі діти, як шістнадцятирічні починають зустрічатися, одне від одного не відходять, не знають, куди їм себе діти", — згадує той час дружина.
29 липня Марина та Уляна мали повертатися додому, а Денис на службу. Вона каже, тоді на вокзалі Денис мріяв, що забере родину в Дніпро, де вони залишаться жити. Але, зізнається жінка, в той момент вона відчувала, що це прощання — інакше, а обійми чоловіка — наче останні.
"А я ще так голову підіймаю, кажу: «Що ти мене так обіймаєш, як востаннє?», ну, типу: «Ми з тобою ще ж побачимося, ти ж дитині пообіцяв, що сюди переїдемо жити». Він такий: «Нічого». Ми сіли, він зачинив двері. І тут стало тяжко", — ділиться Марина.
У Бахмуті тоді був слабкий зв’язок, але Денис, кажуть рідні, завжди їм дзвонив. Хлопці підіймалися на дах восьмиповерхівки й звідти телефонували додому.
"Вони підіймалися нагору, бо тільки там був зв’язок, хоча там було небезпечно. І там дві-три людини підіймалися, забирали телефони в пацанів, хто хотів, чи номери давали, і обдзвонювали всіх: що все окей, той живий, цей живий, все нормально, просто зв’язку немає. Він завжди дзвонив", — говорить жінка.
30 липня 2022 року старший сержант Денис Щербаков уперше за весь час служби не подзвонив рідним. Марина розказує: того дня він із побратимами поїхав допомагати розбирати завали після влучання неподалік позицій. А вона чекала на звістку від нього, як завжди. Коли почала набирати чоловіка — почула голос, але це був не Денис.
"Я говорю: «Де Денис, ви мені можете сказати чи ні?». Я подумала все, крім того, що його немає більше. Він каже, що він вчора загинув, і кладе слухавку. Просто кладе слухавку, і все", — згадує Марина.
25-річний Денис Щербаков загинув, коли повертався на місце після розбору завалів. Його машина потрапила під обстріл. Після звістки, згадує Марина, їхня з Денисом донька Уляна не дала родині провалитися в розпач. Вона і донині згадує тата тільки з усмішкою.
Мати Дениса додає, що її син завжди поспішав жити, аби встигнути все: "У нього, якщо щось надумав, то має бути сьогодні і зараз. Якось, навіть згадуємо, це в будь-якому відношенні, якщо він щось захотів, то буде сьогодні".
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
