Центр для внутрішньопереміщених осіб у Тростянці підключили до електропостачання – процес підключення тривав понад рік, говорить міський голова Тростянця Юрій Бова. До цього в гуртожитку мешкали три родини. Суспільному вдалося поспілкуватися з однією з них.
Юрій Бова розповів, як будували центр для переселенців та коли в нього зможуть заселитися ті, хто втратив житло через війну. Далі – з його слів.
Перший етап робіт уже завершено. Нині триває облаштування внутрішніх приміщень — встановлюємо меблі, кухонне обладнання тощо. Загалом будівлі змонтовані, комплекс складається з трьох корпусів. Адміністративний – там розміщується охорона, завідувач, а також заплановано медичний пункт.
Другий корпус — це будівля з їдальнею та конференцзалом. Їдальня розрахована на 100 осіб і працюватиме за принципом «шведського столу». Проєктом передбачено, що більшість мешканців користуватимуться саме нею. Готувати їжу у власних кімнатах не планується, адже для цього потрібні великі кухні та вентиляція, що технічно складно реалізувати. Проєктом передбачено, що харчуватися мешканці будуть у їдальні. Ми зараз шукаємо кухарів — це, виявляється, дефіцитна спеціальність. Плануємо запровадити систему попередніх замовлень: людина може обрати сніданок чи вечерю за помірну вартість без націнок.
Третій корпус — житловий, розрахований на приблизно 100 місць, залежно від складу родин. Загалом у ньому 29 кімнат. Є дві невеликі кухні, дитяча кімната для відпочинку та ігор.
Будівництво комплексу тривало понад два роки. Об’єкт обладнаний власною системою водоочищення. До комплексу підведено 500 кВт електроенергії, а в разі перебоїв з електропостачанням працюватиме електростанція потужністю 600 кВт, яку подарували нам німецькі партнери. Є централізоване водопостачання. Тобто, комплекс може автономно функціонувати під час надзвичайних ситуацій.
Наразі в центрі проживає одна родина. Раніше тут були три, але дві тимчасово виїхали. Чому саме три? Бо до підключення електроенергії ми використовували сонячну станцію потужністю 25 кВт — її вистачало для базових потреб лише кількох родин. Минулого тижня завдяки підтримці “Обленерго” та обласної військової адміністрації вдалося підключити основне електропостачання.
Комплекс збудовано на території колишньої спортивної бази олімпійського резерву з біатлону. Загальна площа — 7 гектарів, з них 2,5 відведено під житлову частину. Є вільні ділянки для можливого розширення. Ми вже провели туди водопостачання, електрику, ведемо перемовини з міжнародними фондами щодо встановлення індивідуальних модульних будиночків. Один такий уже встановлено спільно з польськими партнерами — це невеликий дім із кухнею, санвузлом і спальнею, у ньому проживали лікар із дружиною.
Ми прагнемо створити людські умови для тих, хто втратив житло. Тут облаштовано дитячий майданчик, впорядкована територія. Право проживати в цьому центрі мають усі, хто отримав статус внутрішньопереміщеної особи. Максимальна кількість мешканців — 100. Заселення буде поступовим, адже для повноцінного функціонування потрібні кухарі, технічний персонал, обслуговування. Зараз є проблема на законодавчому рівні: держава не покриває витрати на утримання персоналу. Територію потрібно прибирати, косити, освітлювати, охороняти — усе це потребує людей і коштів. Ми шукаємо законне рішення, як це організувати.
Місто забезпечило будівництво, але наповнення комплексу — меблі, техніка, бойлери, постіль, кухонне начиння — потребує додаткової допомоги від міжнародних партнерів. Люди, які приїжджають із прикордонних громад, часто втрачають усе, тому ми прагнемо надати їм повноцінні умови для життя.
Заселення відбуватиметься поступово, після подання заявок до міської ради. Ми перевірятимемо технічну готовність об’єкта, щоб не перевантажити систему електропостачання. Найскладніше зараз — забезпечити обслуговуючий персонал.
У місті є вакансії — у лікарні, комунальних службах, міській раді. Ми зацікавлені, щоб переселенці не лише жили тут, а й працювали, тому, напевно, пріоритет надаватимемо саме тим, хто їхатиме сюди і працюватиме.
Раніше ми отримали понад 100 заявок на заселення, але через рік затримки з підключенням електрики частина людей уже облаштувалася самостійно. Тепер ми їх оновлюємо, телефонуватимемо заявникам, щоб з’ясувати потреби. Дехто чекає на відновлення свого житла або хоче проживати в окремому будиночку.
Загалом у Тростянецькій громаді понад 2000 внутрішньо переміщених осіб. Частина з них повернеться до відремонтованих будинків — наприклад, на Привокзальній площі планується заселення 60 родин, ще 30 — у будинок біля лікарні.
Ми також маємо залишати резервні кімнати на випадок надзвичайних ситуацій. Після вибуху 15 вересня від російського удару постраждали 180 домогосподарств, чотири будинки довелося повністю відселити. Тому центр має бути готовим приймати людей у разі нових обстрілів. Проблема залишається й фінансова: усе на електриці. Електрика – не дешеве задоволення. Якщо ми зараз включимо всю електрику, то бюджет міста буде тріщати, бо ті видатки, які держава повинна компенсувати, починаючи з весни, взагалі не компенсуються. Тобто, лежать платіжки, але вони не оплачуються.
Загалом у громаді діє шість місць компактного проживання переселенців — як у місті, так і в селах. Утримання кожного з них — серйозне навантаження на бюджет. Побудувати — це лише частина справи, далі потрібно думати, як забезпечити функціонування.
Приблизно 100 мільйонів гривень було спрямовано на будівництво комплексу. Це були державні кошти, які до війни планувалося використати для будівництва басейну. Під час війни ми разом із Міністерством молоді та спорту погодили рішення спрямувати їх на створення центру для внутрішньо переміщених осіб. Ще щонайменше п’ять мільйонів гривень шукаємо на будування сховища – його в Центрі поки що немає.
Після війни цей комплекс може використовуватися для дитячих таборів, спортивних зборів чи освітніх програм. Головне, щоб зараз він допоміг людям, які потребують безпечного житла.
Історія родини, яка живе у Центрі ВПО
Родина Анастасії Чеглової приїхала в центр переселенців із Сум. Сама Анастасія працює у місцевій лікарні, її чоловік – футболіст. Разом виховують двох доньок. На момент зйомки, вони були єдиними мешканцями гуртожитку – дві інші родини тимчасово виїхали. Далі історія сім'ї зі слів Анастасії.
У Сумах дуже багато відлуння з прикордоння саме чутно. І набагато більше там "прильотів", особливо в нашому районі, де ми живемо. То там і нещодавно, ось пару днів назад були влучання. Тут "шахеди" чутно, але транзитом.
З малими то в лісі можна пограти, або тут на майданчику. В цілому подобається. Нещодавно світло нам провели. Ось, але не вистачає трішки нам меблів.
Ще зазвичай готуємо на декілька днів, потім розігріваємо. Малим на кухні не дуже зручно, вони не дуже сидять. То трішки важкувато, але розігріваємо і вже приходимо їсти в кімнату.
Поки таких далеких планів на майбутнє немає, поки ми тут. До зими — точно.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
