У парку імені Тараса Шевченка в Лебедині понад сто банерів з портретами захисників. Це чоловіки різного віку, різних цивільних професій, кожен зі своєю історією. Їх об’єднує мала батьківщина — Лебединщина. І те, що всі вони стали на захист країни, коли почалася повномасштабна війна. Серед них і портрет тата, чоловіка, сина — Сергія Керстюка.
"У дитинстві він був веселий, навчався в Лебединській школі №7. Після закінчення школи пішов в училище кухарем. Потім вивчився на водія. Коли почалася війна, пішов у тероборону", — розповідає Леонід Керстюк, батько Сергія.
Вдома Сергія чекали дружина Яна і двоє дітей. Пара одружилася у 2018 році, пригадує жінка.
"Красивий, добрий, спокійний такий був, ввічливий. Я була в Польщі, ми зідзвонювались. Він мені запропонував одружитися. Коли я вже приїхала, він зробив мені офіційну пропозицію. Через два місяці ми одружились".
Сергій був душею будь-якої компанії, умів дружити, любив риболовлю. Мріяв про власний будинок, додає Яна.
"Аня з'явилася через рік у нас. Він дуже хотів, щоб у нього перша донька була. Він хороший тато... А потім через два роки — Саша".
Мирне життя родини Керсюків перервала повномасштабна війна, ділиться Яна.
"Ми з моїми батьками жили. Він приїхав зі своїм батьком, каже: «Збирайся, ми їдемо». Я кажу: «Ми не поїдемо». Він каже: «Збирайся, почалася війна». Ми переїхали до його матері, майже місяць там прожили. Він вступив в ТрО в Бишкіні, пробув там півтора місяця. Уперше йому вручили повістку в Сумах. Він приїхав відмічатися сюди, йому сказали чекати. Місяці через три Лебединський ТЦК йому дав повістку. Він приїжджає і каже: «Я підписав контракт, завтра йти на ВЛК вже»".
До повномасштабної війни Сергій в армії не служив, розповідає його батько Леонід.
"Він пішов сам. Тоді побачили, що він стріляв добре, і поставили його снайпером. Приїздив командир його — тільки позитив".
Сергій проходив військове навчання за кордоном. Потім його направили захищати Батьківщину на Луганському напрямку. Служив стрільцем-санітаром аеромобільно-десантної роти. Після навчання захисник встиг повоювати півтора місяця. Загинув Сергій 20 січня 2023 року в Білогорівці Луганської області.
"Принесли сповіщення, сказали: «Не хвилюйтеся, ваш чоловік безвісти зниклий». Ми потім почали його шукати. І 1 лютого мені подзвонив свекор і сказав, що Серьожі немає", — ділиться Яна Керстюк.
Леонід Керстюк очолив громадську організацію “Янголи Лебединщини”.
"Почалася ця організація з цієї Алеї, ми її одразу зробили для наших героїв. Весною на 115 людей зробили. Ще недоробили, тут буде ще 22 людини. Я думаю, будуть ще цього року робити, якщо виділить адміністрація кошти", — говорить пан Леонід.
Чоловік додає, що саме громадська діяльність і включеність у щоденну роботу допомагає триматися після втрати сина:
"Хтось зупиняється, хтось ні. Ми зробили цю Алею. Довго воювали за це місце, і зараз перехожі зупиняються, дивляться. Я думаю, ми правильно обрали місце тут, в центрі: щоб всі дивилися на героїв і не забували".
У 2024 році Сергію Керстюку надали звання "Почесного громадянина міста Лебедин" та посмертно нагородили орденом “За мужність” III ступеня.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
