У селі Михайлівське та Михайлівка Краснопільської громади мешкають нині 12 та 25 мешканців відповідно. У цих селах із березня цього року немає газу, електрики та зв’язку, їх постійно атакують FPV-дрони армії РФ, розповіли жителі кореспондентам Суспільного. Ті, хто залишився, евакуюватися не збираються.
У селі Михайлівське Краснопільської громади пусті вулиці, що заросли бур’янами, зруйновані будинки та адмінбудівлі. Звідси до кордону з Росією близько семи кілометрів.
До повномасштабного вторгнення тут мешкали близько 500 людей, говорить місцевий житель Леонід Товстоноженко, нині залишається постійно — 12. Чоловік каже, живе в селищі понад 50 років:
"Я сам за освітою агроном, робив скрізь: в колгоспі 8 років, 11, майже 12 років на заводі і 27 років у лісгоспі. Лісником, тоді майстром. Оті всі ліси, посадки — то все моє. Ідеш — радієш. Так, я з 1985 року працюю у лісгоспі й до пенсії".
Нині чоловіку 75 років, до повномасштабного вторгнення розпочав із сином ремонт своєї хати: "Фундамент укріпили, підремонтували, зробили, він замішував розчин. Тоді бетономішалку взяли, невеличку, переносну. А зараз би доробити, оце вже два, ні, три роки не можу доробити оце".
Ольга, дружина пана Леоніда, каже: нині селище обстрілюють менше, порівняно з весною цього року.
"Ковдрою накривалися, і спала, хоч не спала, а лежала. Перехрестилася — і все. Мала в мене в льох не йшла, бо боїться, не хоче. Якщо, не дай Боже, завалить льох, як з нього вилазить? Ніяк, вихід один. Результат один, іншого немає", — говорить жінка.
Пан Леонід каже, що до села раз на тиждень приїздять працівники Укрпошти. Це єдиний зв’язок із навколишнім світом, але евакуюватись категорично відмовляється.
Подружжя має 41-річну доньку з інвалідністю, тому і не евакуюються, каже Ольга. Цього року хороший урожай картоплі, додає жінка, тож взимку буде що їсти.
Олена Мурза, мешканка сусіднього з Михайлівським села Михайлівка, каже, що картоплі їм із чоловіком вистачить до нового врожаю: "Їздимо в Слав’янку та Успенку хвилин 15-20, магазин там. В Краснопіллі є магазин, на виїзді з Краснопілля є магазин, діти приїжджають, везуть, так і живемо".
Олена каже, що її донька з сином евакуювалися з Краснопілля в Суми.
"Світла немає, газ — у нас балон. Син привозить, заправляє в Сумах і привозить, так і живемо. Їсти готуємо на газу, ото балон заправили. Це вже третій місяць. Якщо необхідно, то можемо і пічку затопити, це така справа, у нас є", — додала Олена.
Жінка була в евакуації два місяці. "Побули й приїхали знову, живемо. У сестри ми були, у неї своя сім’я, у неї свої проблеми, у нас свої, ми побули, поки дуже було гучно, та й назад повернулися", — поділилася вона.
Нині, додає жінка, одна із небезпек — це дрони армії РФ:
"Ось о пів на десяту, я на городі була, чую, що дрон дзижчить, я одразу під дерево, він отам як увалив, але де не знаю, я не виходила туди. По хаті не прилітало, а вікна КАБом, там як упав КАБ за ставком, то уламками побило, звичайно, а так нічого поки. Поки терпимо, можна ще терпіти".
У Михайлівці нині залишається жити постійно два з половиною десятки людей, говорить Олена. Частина мешканців приїжджають доглядати за городами та будинками.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
