Історія життя Володимира Єременка з Глухова, який після багатьох років мирної праці став на захист України в 59 років. Наталія Єременко розповідає про шлях коханого чоловіка — від знайомства до його загибелі у травні 2022 року на Луганщині.
Понад 40 років подружжя Єременко прожили пліч-о-пліч у Глухові. Їхнє спільне життя обірвала війна: у травні 2022 року Володимир Єременко загинув.
Про його шлях нині розповідає дружина Наталія. Вона згадує, їхня історія почалася в 1980 році. Доля звела майбутнє подружжя у рідному селі Володимира – Кучерівці, куди жінка приїхала працювати бухгалтеркою. Сам Володимир відслужив в армії та працював у тодішній міліції. За два роки вони переїхали в Глухів та стали на рушник.
"Він у нас був як головний. Є термін такий, що вийшла заміж, то… Дійсно, вийшла заміж, що за чоловіком була, що він все вирішував, а зараз важкувато", — сказала пані Наталія Єременко.
У шлюбі в Наталії та Володимира народилися донька та син.
"Що для нас, для сім'ї, що для людей, хто не попросив, що не попросив — для всього, усім робив, усім. За все життя, я можу там когось десь попитати, ніхто не провів, а мало слова не сказав", — сказала пані Наталія Єременко.
Згодом Володимир залишив службу в міліції. Працював на м'ясокомбінаті та слюсарем на хлібзаводі. У 2019 році він підписав контракт зі Збройними силами України. За словами дружини, на це його надихнув син, який із 2014 року захищав країну.
"Він бачив цю несправедливість, він пішов сюди служити і захищати. Тоді у нашого 16, батальону не вистачало водія, і його прийняли одразу"
Для родини Єременків повномасштабне вторгнення розпочалося зі дзвінка близько опівночі. Володимира терміново викликали на службу. Він разом із побратимами вступив у бій із росіянами в перші години вторгнення на трасі “Кіпті-Глухів-Бачівськ”. Там його бойову машину піхоти було розбито, а сам захисник ледь встиг вискочити з техніки, охопленої вогнем. Після — бригада Володимира боронила Чернігівщину. Пані Наталія побачила чоловіка лише за два місяці.
"30 квітня він приїхав додому, їх відпустили на два дні: поміняти одяг зимовий на літній".
За два дні вдома Володимир встиг зустрітися з друзями, провідати батьків на кладовищі й побути з родиною. Невдовзі його відправили на Луганський напрямок. На момент вторгнення Росії Володимиру було 59 років. Серед побратимів, каже Наталія, він був найстаршим. І позивний мав відповідний – Дід.
Увечері 10 травня 2022 року Наталія Єременко востаннє розмовляла зі своїм чоловіком.
"Він мені каже, що все буде добре, а я все: "Я тебе люблю". Теж, як кажу, підтримала, щоб усе було добре. Як сталося, так сталося".
10 травня 2022 року Володимир Єременко загинув, захищаючи Лисичанський нафтопереробний завод на Луганщині. За життя він мав нагороди за службу, посмертно його відзначили орденом “За мужність”. На згадку про коханого чоловіка та батька, його дружина Наталія разом із донькою написали вірш.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
