Перейти до основного змісту
"Там буває дуже страшно": боєць НГУ, який нині служить на Сумщині, про війну та поезію

"Там буває дуже страшно": боєць НГУ, який нині служить на Сумщині, про війну та поезію

Богдан Назаренко, боєць Нацгвардії України. Нині йому 53 роки, він уродженець Донеччини, говорить, що все життя прожив у Києві. До повномасштабної війни, в армії не служив, розповідає - працював державним службовцем. Про бойовий шлях, поезію з окопів і волонтерський збір на майстерню для техніки — у матеріалі Суспільного.

"На другий день війни вивіз сім’ю в Київську область, бо спочатку треба дбати про безпеку рідних, через 10 днів вивіз у Львівську область.Там пішов сам в Дрогобичі в військкомат. Там подивилися на мої болячки, на мій вік, на мій стан душі і питають: "Ти готовий служити?", — розповів Богдан Назаренко.

“Ворог йшов рядами, мій автомат не встигав холонути”: боєць НГУ який нині служить у Сумах, про війну та поезію
Богдан Назаренко. Суспільне Суми

Після військкомату Богдана направили на службу до Національної гвардії України: "Через два дні сказали: "з речами на вихід". Сказав дружині, вона в сльози, але я звик все вирішувати, головне, що вона в безпеці з дітьми. Сказали, що служитиму в НГУ, що воно таке, нічого не знав, чесно, і поки що служитимеш в Закарпатті".

Розпочинав воєнну кар’єру, каже Богдан Назаренко, спочатку під Хустом, потім був переведений під Виноградове: "З січня 2023 року в Харкові, штурмова бригада “Спартан”, Харківська область, трохи Запоріжжя. Спочатку я був стрільцем, потім помічником гранатометника, потім мене пересадили в БМП, став командиром екіпажу БМП. Їздили, бігали, ховались, стріляли, всяке було".

Військова служба, говорить Богдан Назаренко, у його віці, давалась йому не просто: "Мені бігати, носити броніки, каски, стріляти, перезаряджати було складно. Я пам’ятаю, коли я сів на БМП, а в мене авто дома в Києві — автомат, я завжди звик їздити на автоматі, а тут механіка, причому треба важко перемикати. Трохи було важко в моєму віці, але нічого".

Богдан Назаренко пригадує свій перший бій на Харківському напрямку: "Коли орки йшли, вони йшли рядами, у них багато “м’яса”. І коли йде перший ряд, закріпляється, потім другий ряд, а в тебе один автомат, він буває трішки гарячий. Треба, щоб він охолов, а ти не встигаєш це робити".

Аби допомогти собі під час бойового завдання, говорить воїн, треба дихати та концентруватись на виконанні задачі: "Там буває дуже страшно. Буває так, що командир ставить якесь завдання, а його я б не виконував, але ти розумієш, якщо не виконаєш бойове завдання, то ти поставиш під загрозу своїх товаришів, а відповідно і себе. На війні дуже хочеться спати, під час бою не дуже хочеться їсти, пити хочеться завжди".

“Ворог йшов рядами, мій автомат не встигав холонути”: боєць НГУ який нині служить у Сумах, про війну та поезію
Богдан Назаренко. Суспільне Суми

Найболючіше на війні, говорить воїн, — втрачати друзів: "Він з тобою був, а тепер його немає. Це саме найстрашніше, немає нічого страшнішого ніж це. Коли ховаєш друга, друзів, коли їх втрачаєш, дуже, дуже важко".

"В армії воно ж без гумору ніяк, називається “Ода храпу”. Зібрали якось вчені світу спеціалізований конгрес, щоб науково дослідити, як храп впливає на процес, не знаю висновків учених, та переміг би наш стартап, після відбою взвод щоденно, як хвиля накриває храп", — декламує свій вірш боєць.

Під час служби, говорить воїн, пише вірші. Останні два місяці боєць перебуває на Сумщині та мав можливість презентувати поезію сум’янам у міській бібліотеці імені Тараса Шевченка. Каже, почав писати ще в школі: "На одному з постів я стояв, і прийшла космічна доріжка, Боженька постукав мені, чи в серце, чи в голову, за добу я написав десь 8 віршів. Почав їх потихесеньку викладати у ФБ, на свою сторінку, вони почали заходити людям. Почали писати коментарі, лайки ставити, і воно так почалося".

“Ворог йшов рядами, мій автомат не встигав холонути”: боєць НГУ який нині служить у Сумах, про війну та поезію
Презентація поезій Богдана Назаренка. Суспільне Суми

Богдан Назаренко говорить, що видати першу збірку своїх віршів його вмовили друзі, коли зустрілись у відпустці: "Я кажу: "як я можу видавати, у мене немає комп’ютера, треба ж їх редагувати, може там русизми є, може треба матюки прибрати". Мені сказали: "ми тобі допоможемо". Я СМК-ами відправляв, вони друкували, редагували, показували редакторам".

У першу поетичну збірку, каже Богдан Назаренко, увійшло 37 віршів: "Жодну не продав, чому? Завдяки цій книжці ми збирали кошти на мобільну майстерню для ремонту військової техніки. Зібрали за 4 місяці 1 млн 206 тис. грн. Я можу цим пишатися".

Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp

Дивіться нас у YouTube та TikTok

Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook

Підписуйтеся на наш Instagram

Топ дня
Вибір редакції
На початок