Ексклюзивне інтерв'ю Валерії Дмитренко — про дебютне потрапляння до складу команди А перед олімпійським сезоном, життєві виклики у спортивній кар'єрі та мотивацію пробігти естафету Кубка світу зі своєю сестрою.
27-річна Валерія Дмитренко — абсолютна дебютантка команди А жіночої збірної України з біатлону. За підсумками Президії Федерації біатлону України, під час якої були затверджені склади, Дмитренко отримала шанс підготуватися з основою команди перед початком олімпійського сезону і навіть поборотися за місце на етапах Кубка світу.
За шість років виступів у дорослому біатлоні Дмитренко не мала жодного старту на рівні Кубка світу — бігала лише на етапах Кубка IBU. Тепер же спортсменка — серед вісімки біатлоністок, які готуватимуться в основній команді до сезону.
"Я так і дізналася із сайтів, — розповідає Валерія Дмитренко в ексклюзивному коментарі для Суспільне Спорт. — Мені після засідання подзвонив мій тренер, який мене вів. Сказав, що потрапила до команди А. Коли побачила, то ошаліла від того, що буду разом із сестрою. Пообіймалися, мама обійняла".
Потрапляння до основної команди Дмитренко трапилося на фоні складних двох попередніх сезонів, де вона отримувала обмежену змагальну практику. Особливо складним виявився для Дмитренко сезон 2023/24: не потрапивши до складу збірної на підготовку, біатлоністка взагалі була змушена займатися з представниками чоловічої команди Б.
"Я була ніде. Я була як спортсменка у своїй школі в Чернігові. Мене не викликали до збірних. Я подзвонила до Романа Прими [тренера чоловічої команди Б] і запитала, чи можна прилаштуватися до їхньої збірної. Два сезони тому мене не покликали до команди. Я залишилася вдома. Знаю, що з особистим тренером я б точно нічого не досягла, а чоловіча команда Б була в Україні. Мені було більш оптимально з ними кататися".
Підготовку з чоловічою командою Б Дмитренко продовжила і на сезон 2024/25 після того, як знову не потрапила до складу на сезон. 27-річна біатлоністка й надалі тренувалася за програмою чоловічої збірної, вносивши до неї певні корективи.
"В цьому сезоні на підготовці було чотири хлопці і я одна, бо не потрапила до збірної. Але я вже була на фінансуванні. Це краще було для мого гаманця… Точніше гаманця моєї мами, бо вона була моїм спонсором. Зарплати не було, а звідки брати кошти на тренування: біатлон — дорогий".
Через складний період у спортивній кар'єрі Дмитренко допускала можливість припинити заняття біатлоном: не отримувала від нього змагальної практики та не мала можливості займатися самостійно його фінансуванням. Втім продовжила підготовку й завдячує цим своїй матері.
"В мене був період, коли я майже два чи три місяці не займалася біатлоном. Розуміла, що в мене не вірять, не було мотивації йти далі. В кожного спортсмена є особисте життя, а в спорті ти його втрачаєш. Займаєшся спортом, але не так багато часу на щось інше. Зарплатня від спорту, на інше часу не вистачає, ти не можеш на двох роботах одночасно працювати. Був такий час, коли не отримувала зарплату, а там збори. Це дуже гнітить. Це відчуття має розуміти кожна людина.
Мені бувало соромно, коли мама каже «давай тобі допоможу». Я пообіцяла мамі, що повинна віддячити за цю змогу. І от я почала знову займатися. Думаю, мама може трішки мною пишатися, що я повірила сама в себе і маю змогу більше себе проявити. Але відчуття невмотивованості було в кожного спортсмена. Я була готова до всього в цьому сезоні, думала, що, може, мене зовсім нікуди не візьмуть. Була зі схрещеними пальцями".
Хоча Дмитренко не потрапила до складу на підготовку до сезону, шанс повернутися на Кубку IBU вона все ж отримала: на початку 2025 року увійшла до заявки збірної на етап в Арбері. Після фінішів за межами топ-40 біатлоністка почала потрапляти у залікову зону, а згодом — тричі показала результат у топ-20, що сталося з нею вперше в кар'єрі.
"Цього сезону мені сказали, що буде вакантне місце. Багато дівчат їде на Кубок світу, хтось на Універсіаду — до цього готувалася. Мені сказали, що не буду брати участь у перших етапах, але буде змога проявити себе на наступних. Я ще бігла на чемпіонаті України, але за таких важких умов складно влучити в ціль. Із шістьма промахами у спринті намагалася з усіх сил бігти ногами, щоб бути поміж дівчат із команд А і Б. Тренери зрозуміли, що за такої погоди важко щось зрозуміти, і повезли на ці змагання. Далі поїхали в Отепяя, і вже там вдалося проявити себе з кращого боку".
"Я пробігла лише чотири етапи. Не думала, що це великі результати, я лише почала щось показувати. Минулі сезони не те що невдалі — не було змоги себе проявити. Було багато життєвих викликів, які заважали проявити себе. Ця середина сезону була викликом для себе, щоб показати, чи я ще щось можу в біатлоні, чи поставити крапку. Не йти тим життям, яке в мене є. Все пішло догори".
Хоча місце Дмитренко в основній команді на підготовку до сезону не гарантує участь їй у гонках Кубка світу, 27-річна біатлоністка має намір поборотися за місце. Орієнтиром для себе Валерія ставить свою сестру Христину, яка за два роки пройшла шлях від абсолютної дебютантки Кубка світу до однієї з лідерок збірної.
"Буду старатися проявити себе. Щоб мене побачили як спортсменку, що хочу більшого, що готова показувати гарний результат. Є мрія побувати на Кубку світу і позмагатися, я там ще не була. Це мій маленький крок уперед буде. Буду терпіти і старатися, робитиму все, що від мене залежить. Буду тягнутися до сестри, якщо все складеться, то, можливо, вийде і естафету разом пробігти. Я знаю, через що вона пройшла після Олімпіади і невдалих сезонів. Це був тернистий шлях до здобутків. Добре, що вона вийшла на ту форму, в якій вона була ще юніоркою".
