Колишня артистична плавчиня збірної України розповіла про свій досвід тренерської роботи з чоловіками та боротьбу за гендерну рівність у цьому виді спорту.
Чемпіонат світу-2023 з водних видів спорту став першим в історії, на якому розіграли медалі в чоловічому соло, а в групах команди могли заявляти не лише жінок, а й чоловіківНині збірні мають право заявляти до двох чоловіків у одному виді програми.. Цим правом, зокрема скористалася збірна США, з якою вже чотири роки працює українка Анна Волошина – десятиразова призерка чемпіонатів світу.
Суспільне Спорт поспілкувалося з тренеркою про те, як її команда розвиває чоловіче артистичне плавання в США, які існують проблеми та яке значення для цього виду спорту має допуск чоловіків до Олімпійських ігор.
Американський підхід: гендерний баланс у рекламі та орієнтир на студентський спорт
Анна Волошина стала частиною тренерського штабу збірної США в 2019 році. До команди вона прийшла одночасно з новою головною наставницею, іспанкою Андреєю Фуентес, і досі працює її асистенткою. Оновлений тренерський склад приніс і свіжий погляд на розвиток артистичного плавання в США. Зокрема, команда поставила за завдання залучити до цього виду спорту більшу кількість хлопців та налагодити взаємозв'язок зі студентським спортом.
"Я бачу, що в клубах у нас з'явилося набагато більше хлопчиків приблизно до 12 років, – ділиться спостереженнями Волошина. – Мені здається, ми проводимо в США дуже хорошу роботу над рекламою: не виставляємо лише жіночі фотографії, ніби це жіночий вид спорту, – у нас завжди на фото присутні хлопці. Тобто батьки, які обирають вид спорту [для дітей], бачать, що там є і хлопці, і дівчата".
Водночас у США досі є дефіцит артистичних плавців-чоловіків, які б змагалися на дорослому рівні. Анна пов'язує це, зокрема, з тим, що в університетах відсутні програми цього виду спорту для чоловіків.
"Багато дівчат ідуть на артистичне плавання, тому що можуть завдяки спорту вступити до університетів, але для хлопців такої програми ще немає, – пояснює тренерка. – Ми зараз працюємо над тим, щоб в університетах запроваджували мікстдует, чоловіче соло: щоб у хлопців був великий стимул і сенс продовжувати тренуватися до зрілого віку".
"У Стенфорді артистичне плавання закрили минулого року. Після того, як на них подали до суду, його повернули, але під приводом, що це – суто жіночий вид спорту. Вони зараз не зовсім налаштовані брати хлопців. Для них це важливий пункт, тому що за рахунок гравців американського футболу й регбі є дуже багато хлопців, і вони хочуть це збалансувати. Але інші університети відкриті до цього. Що більше програм, то більше для них балів. Тому, гадаю, ті виші, які отримають більше хлопців, матимуть велику перевагу".
Крім того, Волошина вважає, що хлопці потребують "особливої уваги" з боку тренерів, аби не втратити інтерес до занять, та рекомендує частіше давати їм перерви під час тренувань. Вагу також має наявність у тренерському складі чоловіків. У США це – наставники з акробатики й фізичної підготовки: "Для повноцінного розвитку, якщо у нас є змішані групи, то мають бути й змішані тренерські склади".
Іншою розповсюдженою проблемою, тим більше в підлітковому віці, лишається булінг через стереотипи, що артистичне плавання – жіночий вид спорту. "Багато хто не витримує цього тиску з боку оточення та вирішують кидати й займатися чимось більш "чоловічим", – ділиться тренерка.
Ціль на Олімпіаду: друге повернення 44-річної легенди та новий сенс для спортсменів
Наразі в основній збірній США двоє чоловіків: Кеннет Ґоде та Білл Мей. Останній донедавна ще був тренером, але вирішив удруге відновити кар'єру та вперше за чотири роки пройшов внутрішній відбір на чемпіонат світу. Раніше легендарний спортсмен повертався в басейн у 2015-му, коли чоловіків уперше допустили до чемпіонату світу, й тоді здобув "золото" в змішаному дуеті з Крістіною Джонс. А після того, як World Aquatics дозволила чоловікам змагатися й на Олімпійських іграх, 44-річний Мей прагне відібратися до команди на Париж-2024.
"Ми докладали всіх зусиль, щоб чоловіків включили в програму Олімпійських ігор, – розповідає про значення цього кроку Волошина. – І коли дізналися цю новину, перше, що ми зробили, це зателефонували Біллу й просили повернутися. Для нас, як для тренерів, ціль – аби Білл Мей був на Олімпіаді, тому що нам здається, він як ніхто інший в цьому виді спорту заслуговує бути частиною історії та першим чоловіком, який представлятиме збірну США на Олімпійських іграх".
На початку сезону до командних виступів готувався й Кеннет Ґоде – єдиний чоловік у світі, який змагався в складі групи на рівні Світової серії-2022. Утім, через проблеми зі здоров'ям спортсмен пропустив першу частину сезону-2023 та не зміг відібратися до групи на чемпіонат світу.
"Перед першим етапом Кубка світу він стояв у програмі, робив мікстдует і соло. Але буквально за тиждень до змагань він отримав струс мозку, і тому його довелося знімати й робити дуже швидку заміну в команді, – розповіла про ситуацію з Кенні українська тренерка. – Після цього він дуже довго відновлювався й тому трішки відстав від рівня команди в підготовці".
На погляд Волошиної, допуск чоловіків до Олімпійських ігор – "великий крок" до залучення більшої кількості хлопців до артистичного плавання.
"Усе одно для будь-якої дитини головна мрія – потрапити на Олімпійські ігри. Раніше хлопчики знали наперед, що вони проводять стільки ж годин у воді, роблять ті самі програми, але тільки дівчата мають можливість потрапити на Олімпіаду. Це, звичайно, підрізало крила багатьом спортсменам, які не бачили сенсу тренуватися далі та переходити на професійніший рівень. Тому я думаю, ці зміни дуже допоможуть мотивувати хлопців приходити в наш спорт і тренуватися набагато довше".
На найближчих Олімпійських іграх-2024 в Парижі чоловікам доведеться виступати в командних змаганнях в усіх трьох програмах: технічній, довільній та акробатичній. На рівні Кубка світу чоловіків найчастіше заявляють саме в акробатиці.
"Я думаю, це дуже логічно, тому що тут чоловіча сила добре проявляється, – упевнена Волошина. – Хлопці дуже допомагають виштовхувати дівчат із води. Для більшості чоловіків, за їхньою фізіологією, складніше дається розтяжка: колін, підйомів, шпагату. Тому їм це [акробатика] набагато легше, ніж показувати гнучкість в інших програмах".
Утім, Анна Волошина переконана, що це не завадить чоловікам підготуватися до Олімпійських ігор, хоч їх і менше ставлять на інші види програм, окрім акробатичної. "Ми маємо великі зміни навіть в олімпійських програмах, – нагадує наставниця. – Тепер їх три – технічна, довільна та акробатика. Тому я думаю, це найкраща комбінація: коли хлопець може і штовхати, і робити будь-яку програму нарівні з іншими спортсменками. Мені здається, в багатьох країнах, зокрема Італії й Іспанії, зараз у хлопців достатньо високий рівень підготовки, щоб вони могли стояти в групі. Недотягують ті країни, які кілька років тому взяли хлопців для мікстдуетів із інших видів спорту: багато хто запрошував плавців, спортсменів з водного поло, стрибунів у воду. Звісно, їм складно разом із дівчатами, які починали у вісім-дев'ять років".
"Нам шалено пощастило мати Білла, який фізично сильний для акробатики та в якого з гнучкістю й технікою виконання все гаразд. Щоб потрапити на Олімпіаду, нам треба на Панамериканських іграхШанс відібратися на Олімпіаду також буде на чемпіонаті світу-2024. здобути ліцензію, і Білл готується там стати в довільну програму. Раніше він тренувався сам, з нами – всього місяць, і вже відібрався в акробатику, а через деякий час буде готовий і до інших програм".
Чому не спрацювало в Україні: тиша навколо топсинхронника та нестача "особливого" підходу
Україна свого часу також мала сильного артистичного плавця – Антона Тімофеєва, з яким тренувалася й сама Волошина. Спортсмен посів четверте місце на чемпіонаті світу-2015 у мікстдуеті з Олександрою Сабадою та був призером Кубка світу. Утім, його досягнення не спричинили буму популярності цього виду спорту серед чоловіків. На думку Волошиної – через недостатню медійність.
"Найбільшою помилкою було те, що про Антона в Україні ніхто ніколи й не чув, хоча він посідав високі позиції. Про нього ніхто не говорив, і тому небагато людей в Україні навіть знають, мені здається, що існує чоловіче артистичне плавання".
"Велику роль має також реклама, – додає Анна. – В Італії Джорджіо МінізініПерший в історії чемпіон Європи з чоловічого артистичного плавання в індивідуальній програмі. Загалом має у своєму активі вісім медалей чемпіонаті світу (по три "золота" та "срібла", дві "бронзи") та стільки ж нагород чемпіонатів Європи (по чотири "золота" та "срібла"). запрошують рекламувати різні спортивні бренди, що підвищує його популярність. Якщо хлопці бачать, що в їхній країні в цьому виді спорту шанують тільки дівчат, у них не буде героя, за яким слідувати. Складно в цей момент мотивувати дитину займатися".
Наразі в Україні на рівні національного чемпіонату виступає лише двоє хлопців: 12-річні Дениз Вердієв та Кирило Шестаков із Києва, які зазвичай змагаються в змішаних дуетах. До повномасштабного вторгнення цим видом спорту в Україні займалися близько 12-15 хлопців. Як і в деяких інших країнах, проблемою є не лише те, як зацікавити дітей цим видом спорту, а й те, як втримати хлопців до дорослого віку.
"Неправильна тренерська робота щодо хлопців, – повторює Волошина. – Швидше за все, трохи "передавлювали", і вони йшли: їм це не подобалося. Але я думаю, в Україні через те, що їх можна було порахувати на пальцях однієї руки, вони росли з думкою, що для них має бути особливий підхід. Я це зрозуміла, коли тренувала Кенні. Ось коли вони відчувають, що особливі й що в них трошки відрізняється режим тренувань, тоді все йде як по маслу".
Анна також розповіла, що, зокрема в Італії, для популяризації чоловічого артистичного плавання запровадили систему позитивної дискримінації, тобто бонусів за розвиток менш представленої групи. І це спричинило підйом у розвитку.
"На [внутрішніх] чемпіонатах вони дають додаткові бали тим клубам, які мають хлопців. Зараз клуби настільки борються за них, що беруть усіх. Просто на вулиці вже підходять та пропонують приходити на артистичне плавання. Що більше хлопців, то більше балів і більша ймовірність перемогти на чемпіонаті. І це дає їм чудові результати. Зараз у них цілі групи з восьми хлопців виступають: по 13-15 років, 12 і молодше. Я своїм очам не вірила".
