За кілька днів до вильоту на один із головних стартів українки в кар'єрі на її Батьківщині розпочалось повномасштабне вторгнення РФ.
Оксана Шишкова - п'ятиразова чемпіонка Паралімпійських ігор і одна з найтитулованіших паралімпійок в історії України. У березні українська спортсменка виступала на третій Паралімпіаді в кар'єрі, де виграла три золоті та дві срібні медалі, а також стала третьою спортсменкою за кількістю здобутих нагород у Пекіні.
Читайте також: Українка Шишкова увійшла у топ-3 найтитулованіших медалісток Паралімпіади-2022
Однак Оксана ризикувала взагалі не потрапити до Китаю, адже за кілька днів до початку змагань Російська Федерація розгорнула повномасштабну війну на українській території. Зокрема, якраз у день початку вторгнення РФ за підтримки Білорусі Оксана та інші члени паралімпійської збірної України повертались із тренувально-навчальних зборів у Італії на Батьківщину. Через бойові дії в Україні паралімпійська команда була вимушена залишитись там, де проходила підготовку до Ігор.
"Ми виїжджали о третій ранку, і, коли залишалось п’ять хвилин до виїзду в аеропорт Мілана, нашому тренеру подзвонили і сказали, що всі аеропорти в Україні бомблять, почалася війна. Ніхто спочатку не зрозумів, що це насправді. Усі почали підключатись до Wi-Fi, дзвонити рідним. Ми зрозуміли, що ми вже ніяк не потрапимо в Україну.
Коли почалось вторгнення, авжеж, ніхто вже не хотів нікуди їхати. Уся підготовка пішла в нікуди, бо всі почали спати по 3-4 години на добу. Була тривожність, ніхто не міг спокійно тренуватись. Завжди сиділи з гаджетами, щоб розуміти що і як, списувались із близькими - вони відписували чи в підвалі, чи вдома. Ми до останнього думали, що не поїдемо. Але наш керівник Валерій СушкевичПрезидент національного комітету спорту інвалідів України сказав, що ми повинні їхати. Ми розуміли, якщо ми не поїдемо на Ігри, то про Україну взагалі забудуть", - розповіла спортсменка в інтерв'ю з Суспільне Спорт.
Українські параатлети потрапили до Пекіна тільки 2-го березня, коли перші гонки мали бути вже за три дні, тобто часу на акліматизацію майже не було. За словами Оксани, перед офіційними стартами вона мала лише одне тренування, де ознайомилась із біатлонною трасою, друге ж скасували через погодні умови. Але це не завадило українці виграти "золото" разом із гайдом Андрієм Марченком у своїй же першій гонці.
"Для мене взагалі перша гонка була дуже важка фізично, бо організм ще не звик до кліматичних умов, ще й час інший. І це не беремо до уваги ще й психологічний стан. Як я там виборола «золото», не знаю. Коли ж я їхала на нагородження, то нічого не усвідомлювала. Тільки, коли піднімався прапор, то відчула гордість. Гордість, що завдяки моїм зусиллям грає гімн України і це бачить увесь світ. Бачить, що ми є і будемо", - зазначила паралімпійка.
Українська паралижниця та парабіатлоністка зізналась, що акліматизувалась доволі швидко в горах Чжанчжакоу, не вплинула на неї і висотаУ горах Чжанчжакоу висота на рівнем моря сягає до 2 000 м., де проходили змагання. Однак календар виступів був доволі виснажливим, адже між лижними та біатлонними гонками майже не було вихідних. Попри такий графік, Оксана зуміла здобути медаль у п'яти з шести стартів. Зокрема, вона вперше в кар'єрі стала паралімпійською чемпіонкою в лижних перегонах, а саме - в індивідуальній гонці класичним стилем на 15 км.
"Це взагалі не моя гонка, можна так сказати. Але я розуміла, чим швидше я пробіжу, тим швидше я отримаю інформацію про те, що наразі відбувається в Україні, як мої рідні та знайомі. Тому я відключилась і бігла, іноді навіть читала молитву.
Гайд мене не міг зупинити, йому було доволі важко. Але це мені давало ще більше сил. Думала про те, що він також запам’ятає цю перемогу. Я насолоджувалась цією гонкою, хоч вона була довга і важка. Але я розуміла, якщо ми зараз ідемо на першому місці і в нас є «золото», то нам треба боротися до кінця, щоб знову заспівати гімн України і щоб усі бачили нас. Щоб на все життя нас запам’ятали", - підкреслила спортсменка.
Оксана розповіла, що навіть на змаганнях майже не випускала з рук телефон - постійно читала новини з України. На запитання, як абстрагувалась від війни під час гонок, українка відповіла, що в цілому їй вдавалось "відключатись", однак в останньому біатлонному старті - індивідуальній гонці на 12,5 км - це вже вдавалось насилу.
"Я тоді лягала на рубіж, у голові було дуже багато інформації, а я стріляю на слух. Не могла тоді зосередитись на звуку. Я розуміла, що на кону п’єдестал і треба відпрацювати. Я десь по 40 секунд лежала на рубежі - для мене це дуже багато. Мій максимум - 25-30 секунд. Але це краще, аніж отримати хвилину штрафу за промах. Тоді ще довелось виборювати "золото" на фініші. Було дуже важко", - зізналась чемпіонка Паралімпіади-2022.
Оксана підкреслила, що, попри всі неприємні новини з України, зокрема, про обстріли та руйнування її рідного Харкова, їй жодного разу не хотілось пропускати старт. Адже, як сказала спортсменка, лижні та біатлонні траси - це її "поле битви".
"Я тільки Путіна тоді хотіла прибити своїми ж руками. Тільки ж він, гад, ховається. Узагалі я розуміла, якщо не вийду на старт, то ми здамося. Розумієте, це - як на війні. «Ні, я більше не хочу змагатись» - як це? Це ж наше поле битви, і ми мусили захищати Україну. Не вийти на старт - це все одно що солдат сказав би: «Я не хочу сьогодні йти на війну». Ми повинні були боротись до останнього, тому ми виходили та показували, на що здатні.
Авжеж, ніхто не очікував, що кожному вдасться показати такий високий результат, тому що в нас війна, багато сил йде на це. Але, якщо чесно, то мій результат не приніс тієї радості, як це було до війни. Єдина радість була, коли бачила прапор України на п'єдесталі", - зізналась українська паралімпійка.
Одна з лідерок паралімпійської збірної України також відзначила, що спортсмени намагались звертати увагу на війну в Україні не лише своїми перемогами, а й акціями. Водночас китайські організатори Паралімпіади цьому не сприяли. Зокрема, під час церемонії закриття українцям не дозволили вдягнути маски зі словом "мир" англійською, а до цього просили не використовувати плакати з закликами до миру у світі. Оксана зізналась, що досі не розуміє, чому місцевий оргкомітет не дозволяв проводити акції щодо миру, адже одна з цілей паралімпійського руху - підтримувати мир у світі.
"Китай не хотів, аби ми щось демонстрували. Але люди, зокрема, волонтери, нас дуже підтримували. Я навіть дарувала прапори України китайським поліцейським і волонтерам. Вони так раді були! Було дуже багато знімальних груп, що брали в нас інтерв’ю, і ми розповідали їм усю правду і просили, щоб закрили небо над Україною, і передавали, щоб українці тримались. Повірте, ми не мовчали, ми боролись до останнього", - підкреслила спортсменка.
Читайте також: "Тепер світ бачить справжнє обличчя Путіна". Атлетка Шишкова про вторгнення РФ під час Паралімпіади
Уже після завершення Паралімпіади виникло запитання - куди далі вирушати українським паралімпійцям? Адже в Україні вже кілька тижнів у кількох регіонах велися активні бої, що не вщухають і нині. Після Ігор Оксана разом із батьком зупинилась у Польщі, де намагалась і надалі підтримувати форму. Але українка весь час мріяла повернутись на Батьківщину, попри небезпеку.
"Мені вже було на Паралімпіаді важко перед останньою гонкою. Бо я розуміла, що треба повертатись. Але куди повертатись? Я хочу тільки в Україну до рідного міста - до Харкова. Я не хочу жити в чужій країні.
Я в Польщі, тут мій батько. Мені пощастило. Він приїздив до Львова, хотів піти воювати, а йому вже минає 61-й рік. Його раз відіслали. Він знову повернувся, і його знову відіслали. У мене ще тільки перші старти в Пекіні мали починатись, а батько каже: «Я піду воювати». Ох, теж було важко це витримати. Коли сказали, що його не приймають, то стало легше, адже він залишився живим і неушкодженим. Але, з іншого боку, це ж був його вибір - він хоче захищати країну.
Батько вже тривалий час працює в Польщі. Але більша кількість родичів залишилась в Україні. Тому я хочу повернутись. Чи боюсь я повертатись? Ні, бо я - спортсменка-паралімпійка. Я нічого не боюся. Якщо ти впевнений, що будеш жити, то нічого не зупинить. Якби була можливість, то я б пішла воювати. Але через поганий зір не беруть, тому буду займатись волонтерством. Хочу бути корисною, бо мама - там, в Україні, а я - тут, у Польщі", - завершила розповідь Оксана.
Хто така Оксана Шишкова
- 30-річна паралімпійська спортсменка з Харкова, що спеціалізується на біатлонних і лижних гонках.
- Оксана Шишкова виступає в класі спортсменів із порушенням зору.
- За кар'єру українка виграла 5 золотих, 4 срібні та 5 бронзових медалей зимових Паралімпійських ігор. Загалом українська паралімпійка виступала на Іграх у 2014, 2018 і 2022 роках.
- На Іграх-2022 у Пекіні Шишкова повторила особистий рекорд за кількістю здобутих медалей - 5 нагород, а також уперше в кар'єрі виграла одразу три "золота".
- У заліку мультимедалістів Паралімпіади-2022 українська спорстменка посіла третє місце. Поступилася українка лише норвезькому гірськолижнику Єсперу Педерсену, а також американці Оксані Мастерз - лижниці, що народилася в Україні.
Читайте також: Збірна України оновила рекорд за "золотом" на Паралімпійських Іграх
