Власниця яструба Руфуса Донна Девіс ексклюзивно для Суспільне Спорт розповіла, як її зухвала ідея зателефонувати на Вімблдон переросла у справжню традицію, що триває вже понад чверть століття.
О четвертій годині ранку, коли Лондон ще міцно спить, а над кортами Вімблдону лише займається світанок, на роботу виходить найнезвичніший співробітник клубу — яструб Руфус. Ось вже як 26 років символ трав'яного Грендслему незмінно обіймає посаду "відлякувача птахів", патрулюючи небо над кортами.
Суспільне Спорт — офіційний транслятор Вімблдону-2026 в Україні. Дивіться матчі наживо на платформах Суспільне Спорт і місцевих каналах Суспільного.
Коли у 1999 році легендарний Піт Сампрас боровся за свій шостий титул чемпіона Вімблдону проти Андре Агассі гру постійно переривали непрохані гості — голуби, що раз по раз нахабно пікували на газон. Саме в цей момент в голові глядачки Донни Девіс зародилась ідея, що стане визначальною для формування майбутньої традиції Вімблдону, що триває вже понад чверть століття.
"Я дивилася вдома фінальний матч Сампраса проти Агассі, і на корт постійно сідали голуби, тож їх доводилося весь час відганяти. Це повторювалося кілька разів, і я подумала: «О боже». Знаєте, у такий відповідальний момент відволікатися зовсім не потрібно, — розповіла Девіс ексклюзивно для Суспільне Спорт. — Тоді мені й спало на думку: «Усе, я зателефоную. Зателефоную на Вімблдон і скажу, що можу допомогти».
Донна — власниця яструба, припустила, що хижак може патрулювати небо над відкритими кортами Вімблдону та запобігати появі голубів під час матчів. Так після фіналу Вімблдону-1999 на трав'яному Грендслемі з'явився новий робітник — яструб Гейміш. Він обіймав посаду "відлякувача птахів" протягом семи років, поки у 2008-му цю справу перейняв інший яструб Девіс — Руфус.
Кожного ранку перед початком матчів на Вімблдоні Руфус патрулює небо над кортами, щоб голуби навіть не думали там сідати. У нього є навіть власна перепустка з фотокарткою.
"Його робочий день починається о 4:00 ранку. Ми приїжджаємо сюди, він застає схід сонця, і ми його випускаємо. Він летить угору до цього чудового даху, щоб перевірити, чи не залетіли туди голуби за ніч. Потім він просто займається своїми справами. Буває, що на нього налітають ворони. Вони бачать хижака, злітаються і намагаються його прогнати, тому там іноді закручується така собі сутичка. Але найчастіше він просто облітає всі корти, а коли роботу виконано, вирушає купатися, щоб охолодитися, і повертається до мене за їжею. Справді, непогано як для робочого дня".
"У мене тут є його опутенкаспеціальні шкіряні ремінці, які надягаються на лапки та використовуються для безпечного утримання птаха на руці. Я тримаю його за ремінці, бо вони називаються польотними опутенками. Коли він літає, то може залишатися в них. Також він має передавач, тож якщо він кудись полетить (а таке буває) я, сподіваюся, зможу його відшукати. Але за давньою традицією ми досі використовуємо дзвоники, оці милі маленькі дзвоники. Якщо він сидить на дереві й замаскувався серед листя так, що я його не бачу, то варто йому поворухнути лапою, і я, зазвичай, чую цей звук. Це підказує мені, що він десь поруч".
Охороняти спокій тенісних зірок — завдання не з легких, але ще важче — утримувати під контролем самого охоронця. Передусім дисципліна пернатого символу Вімблдона тримається на суворому розрахунку його раціону, оскільки Руфус — хижак і харчується м'ясом. Тож якщо не контролювати його раціон і вагу, то норовливий птах або відмовиться працювати, або згадає про свої інстинкти та вирушить на незаплановане полювання.
"Він має бути у своїй оптимальній вазі. Якщо він буде занадто важким, то просто всядеться десь нагорі й не захоче повертатися до мене. Скаже: «Я посиджу тут сьогодні, дякую. Посиджу в королівській ложі й просто подивлюся теніс». Якщо його вага впаде, він цілком може податися на полювання".
"[Зазвичай Руфус не вбиває голубів, а просто лякає їх], але це закладено в ньому природою, тому час від часу таке трапляється. Але я сподіваюся, що він повертатиметься за їжею до мене, саме так я намагаюся вести з ним гру. Бо якщо він когось упіймає, я не побачу його наступні 24 години, він зникне на певний час".
Як і личить головному символу турніру, улюбленим лігвом Руфуса став центральний корт Вімблдону. Тут у нього все на вищому рівні — від виду на найкращі тенісні матчі, до безлімітного доступу до знаменитої вімблдонської полуниці з вершками. Хоча самого Руфуса ягоди не цікавлять, але відмовитися від перебування в елітному місці цей птах не здатний.
"Центральний корт — його найулюбленіший, це його постійне місце перебування. Там під рукою є полуниця, у нього взагалі все є, чи не так? Насправді він не дуже любить полуницю, а їсть м'ясо, він же хижак".
Щодня, коли Руфус повертається з центрального корту на руку своєї напарниці, Девіс чітко усвідомлює: поки тенісисти борються за омріяний титул, у небі над кортами триває зовсім інша, але не менш захоплива гра. І для жінки, яка нею керує, цей залаштунковий світ став справжнім благословенням.
"Знаєте, це наче виграти джекпот. Можливість випускати в політ яструба — це вже саме по собі прекрасне заняття, а робити це на Вімблдоні — взагалі неймовірно".
