Ексклюзивний коментар української шаблістки Аліни Комащук для Суспільне Спорт.
Автор коментаря: Сергій Петренко.
Українська шаблістка Аліна Комащук завершила виступи на чемпіонаті світу-2025 з фехтування. На цьогорічній світовій першості українка продемонструвала найкращий результат у кар'єрі: здобула першу особисту нагороду на рівні чемпіонатів світу — "бронзу".
Третє місце в індивідуальній шаблі на світовій першості стало для Комащук особистою другою нагородою на великому міжнародному старті. Цьогоріч Аліна також виборола дебютне індивідуальне "срібло" на чемпіонаті Європи.
Після завершення протистоянь Аліна Комащук в ексклюзивному коментарі для Суспільне Спорт поділилась емоціями після здобуття дебютної особистої "бронзи" ЧС. Українка розповіла, що ставила під сумнів продовження кар'єри через відсутність особистих нагород.
"Для мене це особлива [«бронза»], я дуже хотіла взяти медаль на чемпіонаті світу — і мені це вдалося. Я дуже щаслива. Місяць тому була перша моя медаль з дорослого чемпіонату Європи. Я трішки переживала, щоб це не було везіння. І якщо порівнювати командні та особисті — це два зовсім різні змагання. І так, я мала нагороди з командних стартів, але у мене завжди було бажання показати особистий результат".
"Це те, що про ти дуже довго мріяв, але дуже довго не виходило. Я втратила віру, що можу показувати особисті результати. Я давала собі цей сезон — шанс показати, на що я спроможна в особистих змаганнях і думати, як далі: продовжувати фехтувати, чи ні. Трішки я була розгублена, тому що не могла повірити, що це правда, що мені вдалося. У мене були сильні суперниці, але мені вдалось їх перемогти, ще й з гарним рахунком, впевнено. Тому я була і розгублена, і щаслива".
"Наразі я не кваплюсь з рішеннями, [йду] крок за кроком. Звісно, [медаль] дає тобі натхнення працювати далі, додає віру в себе. Я буду дивитись як далі буде розвиватися кар'єра, змагання. Чи зможу я так само показувати гарнірезультати. Так само чи зможу в команді гарно фехтувати, тому що сьогодні я не змогла цього зробити. Дуже боляче після результатів у команді. Будемо бачити".
Українка також розповіла, що на світовій першості її підтримувала партнера за "золотою" олімпійською командою Парижа-2024 Ольга Харлан, що допомогло їй на доріжці.
"Я не пам'ятаю, я була дуже сконцентрована і мені важко згадати, в принципі, свої поєдинки. Вона дуже допомагала в емоційному плані, як підтримка. Вона дуже добре мене знає, ми дуже багато фехтували у команді, для мене це відчувалось, наче я не одна на доріжці, а з Олею".
Комащук також взяла участь у командних змаганнях першості разом з Юлією Бакастовою та двома дебютантками — Олександрою Бондар і Дар'єю Гонцовою. Для жіночої збірної України з фехтування на шаблі цей старт став першим після "золота" Олімпійських ігор-2024, однак тоді у четвірці замість Бондар і Гонцової змагалися Харлан та Олена Кравацька.
Українки стартували з другого раунду проти Болгарії, але зазнали поразки та зрештою посіли 14-те місце. Комащук порівняла результати на Олімпійських іграх та чемпіонаті світу та зазначила: оновлена команда ще потребує часу.
"14-те місце говорить саме за себе. Нам потрібно багато працювати ще, попереду багато роботи до наступних важливих стартів. Треба зробити висновки. Звісно, немає половини команди, тобто половина нова. Нам потрібен час, щоб вийти на певний рівень. Сподіваюсь, що в майбутньому це вдасться".
"Звісно, не той результат, [на який очікували]. Знали, що нам буде складнувато, але хотіли щонайменше потрапити до 1/8 фіналу".
Комащук також прокоментувала наявність "нейтральних" спортсменів на світовій першості. Зокрема, Аліна розповіла про важливість підтримки українців в моменти поєдинків з "нейтралами".
"Ми знали, що вони приїдуть, хто приїде. Звісно, було неприємно бачити їх в залі. У них навіть була наглість підходити і вітатись. Не знаю, наскільки треба не розуміти, наскільки ми їх не любимо".
"У поєдинках нашею задачею було максимально підтримувати спортсменів, що зустрічалися з ними на доріжці. Тому що вони привезли свою групу підтримки, які сильно вболівали, але добре, що ми були гучніші. Це допомагало спортсменам, які мали певний тиск, боротися з ним. Була задача кричати «Слава Україні». Вони ж не можуть називати свою країну. Думаю, для них це було неприємно".
