Детальний аналіз виконання якісного стрибка: від розбігу до самого перельоту планки, а також як впливають психологічні аспекти — розповідає Ірина Геращенко.
Стрибки у висоту — провідний вид для України у легкій атлетиці, з яким пов'язані найбільші успіхи збірної. Олімпійське "золото" та світовий рекорд Ярослави Магучіх, медалі на головних стартах Ірини Геращенко та Юлії Левченко у жінок; прогрес Олега Дорощука та сенсаційне "срібло" Євро Владислава Лавського у чоловіків — все це лише результати останніх років.
Суспільне Спорт — ексклюзивний транслятор Діамантової ліги в Україні. Дивіться етап Діамантової ліги у Стокгольмі за участі Ярослави Магучіх та Юлії Левченко у неділю, 15 червня, на платформах Суспільне Спорт, а також місцевих каналах Суспільного.
Однак за цими результатами українських легкоатлетів лежать роки тренувань та виступів на інших стартах. А сам стрибок у висоту — комплексний вид у легкій атлетиці, який поєднує одразу кілька елементів: окрім безпосередньо стрибка, важливу роль у ньому відіграють розбіг, а також місце, де спортсмен виконує відштовхування перед тим, як перелетіти планку.
Значну роль у виконанні стрибка у висоту спортсменами відіграє підготовка: визначення місця кроків під час розбігу, а також точки відштовхування для перельоту планки. Для цього стрибуни у висоту ліплять на доріжку спеціальні позначки, на які орієнтуються під час розбігу.
"У нас є орієнтовне місце відштовхування біля стійки, щоб була правильна траєкторія переходу над планкою, — пояснює Ірина Геращенко у подкасті "Біжи & стрибай" для Суспільне Спорт. — Щоб вчасно зробити мах, тримати плече над планкою. Щоб було більше часу перейти над планкою, прогнутися, підняти таз, забрати ноги — щоб жодною частиною тіла її не зачепити".
"Як і у довжині, так і у висоті має бути точне влучання у [місце] відштовхування. У [стрибунів у довжину] це критично відіграє роль, у нас — [плюс-мінус сантиметри]: ось стійка, а ось [місце для відштовхування]".
Фактор розбігу — один з найважливіших перед стрибком, наголошує Геращенко. Він складається з двох частин: кількості кроків, які робить спортсмен перед відштовхуванням, а також кут, під яким виконує стрибок.
"Дуга в усіх різна: у когось 12 стоп, у Ярослави — 16 чи 17. Це абсолютно різна швидкість розбігу, різне місце відштовхування, зовсім інший кут вильоту над планкою. У мене з Юлею [Левченко] так, ми тренуємося в одного з тренера понад десяток років, і зовсім по-різному з нею стрибаємо. Тренер має знайти індивідуальний підхід до кожного зі спортсменів, щоб розуміти ці особливості й починати їх підкріплювати. І тому дуже часто спортсмени змінюють розбіг, коли розуміють, що на чомусь засиділися чи у чомусь треба прогресувати".
Як приклад, Геращенко навела зміну розбігу у головних суперниць українок — австралійок Ніколи Оліслагерс та Елеанор Паттерсон. Змінила розбіг торік і Ярослава Магучіх — саме з ним завоювала "золото" Олімпіади у Парижі та побила світовий рекорд.
"Елеанор Паттерсон ще взимку змінила розбіг, раніше розганялася чи не біля трибун. Зараз у неї він коротший, з місця. В Оліслагерс теж інший розбіг, вона більше набігає на планку. Коли перетягує крок та відштовхується ближче до планки, то це говорить про те, що вона не влучає у відштовхування, не може чітко та правильно зробити перехід над планкою. А якщо трохи далі відштовхнутися, то летітимеш у довжину і треба тоді летіти до ями".
Рецептом для виконання якісного стрибка Геращенко називає перетворення горизонтальної сили, яку набуває спортсмен під час розбігу, у вертикальну — безпосередній процес перельоту планки.
"Треба робити все правильно та чітко з кожним кроком аж до сантиметра, щоб влучити під час відштовхування, перебуваючи у правильному положенні тіла. Не просто поставити ногу, але й правильно ввійти під час відштовхування. Багато технічних моментів, через що стрибок у висоту і важкий: маєш горизонтальну швидкість з дугою перевести у вертикальну. І якщо трішки не у той бік нахил — то все, [стрибок не вийшов]".
Якісне виконання всіх елементів дає можливість досягти "розумного" стрибка, наголошує Геращенко. Його, за словами стрибунки, тренери намагаються навчити дітей ще з дитячих років, пояснюючи на простих прикладах.
"Тренери просто беруть палицю звичайну і навіть не треба сили прикладати — кидаєш її під певним кутом, і вона або до ями летить, або по траєкторії робить стрибок. І це насправді розумний стрибок, але до нього треба прийти. Дітям у 13 років це дуже важко пояснити: вони хаотично, язик на бік та й побігли. Планка стоїть — добре, впала — ще одну спробу зробити. А дорослий, досвідченіший спортсмен аналізує, підключає критичне мислення, дізнається більше інформації, спілкується з тренером — є комунікація, що зручно або незручно".
Щодо інших моментів для успішного виконання стрибка, Геращенко відзначила фактор комунікації з тренером, який вносить корективи у його технічні елементи. А також психологічний стан самого спортсмена перед стрибком.
"Коли тебе не веде тренер, коли він не може показати твої помилки... Якщо [стрибун] сім тижнів без тренера, то важко, бо має завжди бути хтось збоку, щоб дивився та підказував. Коли ти сама робиш аналіз — це круто, але треба, щоб тебе хтось зняв [на відео], наскільки ти чітко робиш крок за кроком".
"Дуже велику роль відіграє і психологія: якщо десь перетягнув розбіг, то вже потім починаєш метушитися і заступаєш [у цей момент з відштовхуванням]. Тоді буде неправильний кут вильоту. Один із досвідчених тренерів сказав, що дуже розумний стрибок — це якщо все зробити правильно на землі, а далі по траєкторії сила тяжіння тебе сама перекине".
