Понад двадцять років хірург Андрій Яцюк лікував цивільних. А від початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну вирішив змінити специфікацію і відтоді працює у Рівненському обласному госпіталі ветеранів, рятуючи життя та здоров'я наших воїнів.
Про те, з якими видами бойових травм доводиться працювати найчастіше, свою найскладнішу дотепер операцію та дружбу з пацієнтами — Андрій Яцюк розповів в інтерв'ю Суспільному.
Чому вирішили змінити специфікацію і стати військовим хірургом?
Сподівався, що зможу принести людям, які охороняють і захищають рубежі нашої країни, більше користі тут, аніж працюючи на попередньому місці. До багатьох речей я зараз підходжу, вже маючи чималий досвід. А це дуже важливо. Особливо, коли працюєш із судинами і нервами. Хірургія — це область, в якій ти не завжди можеш гарантувати позитивний результат. Бо анатомія в людей різна, різна реакція на наркоз і знеболення. Але коли ти завідомо йдеш на пошкоджені ділянки, де бруд, сторонні тіла — визначальним стає саме досвід.
Розкажіть про свою найдовшу робочу зміну і найскладнішу операцію?
На ніч залишатися, щоб оперувати, не доводиться. До нас пацієнти надходять, здебільшого, у плановому порядку. Але операція з видалення осколків може тривати дуже довго. Найдовша тривала сім годин. Це зумовлено тим, що осколок знаходиться в небезпечних місцях, куди доступ обмежений. Найчастіше з-поміж бойових травм доводиться робити операції з видалення сторонніх тіл і пластичні операції з видалення грубих рубців, які заважають рухатися. А найскладніші - це операції на судинах. Технічно найскладнішою для мене була операція з видалення осколка у яремній вені. Це на шиї. Осколок увійшов в саму вену, зруйнував стінку і закрив собою дефект. При видаленні осколка цей дефект відкрився і потрібно було зашивати вену. А найбільш напружена - операція з видалення осколка з роздвоєння загальної сонної артерії. Це дуже небезпечне місце на шиї. При пошкодженні цих артерій пацієнт міг загинути.
Чи думали про те, що ще більше користі військовим можете приносити на передовій?
Звичайно, думав. Але я пережив інфаркт сім років тому. Напруження на передовій - значне. Люди працюють дні і ночі без перепочинку. Бо як спати, якщо привезли людину і та стікає кров’ю? А що, як я з якоїсь причини переживу повторний інфаркт від перевтоми? Я не лише не допоможу бійцям, а дам додаткову роботу лікарям там. Заберу час і лікаря у того, кому вони дійсно потрібні.
Більше відповідей військового хірурга Андрія Яцюка на наші запитання — дивіться у відеоверсії інтерв'ю.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook
