50-річна жителька Рівненщини Наталія — колишня алкозалежна. Жінка пила впродовж 13 років, в цей час брехала своєму чоловіку про залежність, інколи у сп'янінні падала та травмувалася, носила з собою алкоголь у туалет, щоб випити на самоті. З нею перестали спілкуватися син та матір. Вона поділилася, що крала у них гроші, щоб купити алкоголь.
В ексклюзивному інтерв'ю Суспільному Наталія розповіла про свій шлях одужання від алкозалежності.
Жінка розповіла, що сім років і декілька місяців — твереза:
"До 30 років вживала, як всі нормальні люди: для настрою, веселощів, розваг, зустрічі з друзями. А з 30 років... Я пам'ятаю навіть день, коли відчула отой стан легкості, безтурботності. Я випила на роботі, і мені стало так добре працювати, і захотілося знову. Час від часу я почала випивати саме на роботі".
Жінка пригадала, що через два-три роки не могла обходитись без алкоголю. Тоді в неї почалися похмілля зранку.
"На роботі я завжди була п'яна, почала і ввечері випивати, і вночі. Алкоголь став складовою частиною життя, я не могла без нього спати, спілкуватися, працювати, до друзів ходити. Трішки випивала в компанії, але мені того було замало, і я виходила в туалет або ще кудись. Випивала те, що принесла з собою. Згодом керівник мене покликав на розмову і так толерантно спитав: «Чим тобі допомогти?». Я сиділа біля нього і думала, як мені соромно і як хочеться сховатися", — пригадала жінка.
Наталія намагалася йти додому якомога пізніше. Жінка розповіла, що інколи на вулиці ноги підгиналися, і вона падала. Їй було приємно, що про неї піклуються, але прийняти допомогу тоді вона не була готова, поділилася Наталія:
"Я витрачала свої кошти, і коли вони закінчувались — зупинялася, виходила з того стану запою. Якийсь час жила тверезо, і мені навіть подобалось так жити. Але іноді я починала красти. Або в мами або сина, він ще малий був, але трошки міг заробити. Мама завжди плакала і потім почала кричати мені, що поміняє замки в хаті. Це мене лякало. Син зі мною не розмовляв, нічим не ділився. Було однаково, як там вчиться моє дитя".
В інтернеті Наталія прочитала про спільноту "Анонімних алкоголіків". Розповіла, що хотіла до них звернутися, але їй здавалося, що вона зустріне знайомих з роботи.
"Як я потім буду ходити на роботу? Цей страх не дав мені зробити цей крок. Я не пішла і після цієї думки пила ще роками. Коли цей стан в мене поглибився, я знов згадала про анонімних алкоголіків. В мене вже була внутрішня готовність. Страх вмерти від алкоголю був сильніший, ніж страх когось зустріти. Я набрала номер, тоді в мене "запой" був 40 днів, я не могла з нього вийти. На наступний день я знову була п'яна. На четвертий день я не випила. Мені було недобре, я десь тиждень промучилась, але не випила. З того часу я більше семи років не п'ю, і мені ніколи навіть не хотілося".
З чоловіком Наталія почала зустрічатися до одужування. Жінка пригадала, що він не усвідомлював її проблему, бо вона від нього приховувала свою залежність.
"Була п'яна — завжди брехала, що це я з дня народження йду. Чи просто не зустрічалась, казала, що хвора. Я звернулася до анонімних алкоголіків, і він це сприйняв, як має бути, підтримав відразу. Якби він мене не підтримав, то цього чоловіка в моєму житті вже б не було для мене".
Суспільне Рівне у Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
