Шкільний вчитель історії з Рівного претендує на премію Верховної ради для педагогів. Тарас Пилипович — серед двох кандидатів, яких погодили депутати облради. Розмір премії — понад 180 тисяч.
Чому обрав учительський фах та як викладає сучасним дітям історію, Тарас Пилипович розповів Суспільному.
— Розкажіть про свій педагогічний шлях?
— Я працюю учителем історії у Рівненському ліцеї "Гармонія" з 2010 року. За 14 років моєї педагогічної діяльності вдалося досягнути відповідних результатів. Мої учні здобули 81 перемогу в різноманітних конкурсах, зокрема з науково-дослідницьких робіт Малої академії наук України, а також є призерами олімпіад.
— Ви брали участь у конкурсі "Учитель року". Яких результатів досягнули?
— У 2016 році мені вдалося продемонструвати свої вміння на конкурсі "Учитель року" в номінації "Історія". Я здобув перемогу на міському та обласному рівнях, а також презентував Рівненську область на всеукраїнському етапі, який проходив у Чернігові. Увійшов до десятки кращих учителів історії України.
— Чи є час за роботою в школі на самоосвіту, науку?
— Так. У 2015 році під керівництвом Руслана Постоловського я захистив кандидатську дисертацію на тему "Українці у складі армії генерала Андерса в роки Другої світової війни". Цю роботу я присвятив моєму прадіду, який до війни теж був учителем. Мій прадід Андрій Павлович Лайко в роки Другої світової війни був хорунжим армії генерала Андерса. У 2015 році ця наукова робота стала переможцем дев'ятого міжнародного конкурсу імені Єжи Ґедройця на краще дослідження, присвячене польсько-українським взаєминам. А вже у 2016 році на основі кандидатської дисертації вийшла друком моя книга "Під чужими мундирами українські серця". Водночас мою учительську роботу відмітили 36 відзнаками.
— Чому стали вчителем?
— У моїй родині дуже багато вчителів. Я вже згадав про прадіда Андрія Лайка. Бабуся та дідусь також були вчителями. Моя двоюрідна сестра є педагогом. Історією я зацікавився ще під час навчання у 12 школі. Був в історичному класі, мене дуже зацікавив цей предмет. Далі я продовжив навчання в РДГУ на історико-соціологічному факультеті. Бувши на п'ятому курсі, почав працювати у тоді ще у рівненській гімназії "Гармонія". Маючи такі приклади та чудову вчительку історії, та й інших педагогів, у 12 школі, я вирішив обрати цю професію. Тому що робота з дітьми дуже цікава, вона надихає та мотивує. Я закохався у цю професію і сам не зогледівся, як вже 14 працюю вчителем історії.
— Чим пишаєтеся в роботі?
— Я пишаюся тим, що мене люблять учні. Я іду з радістю на роботу і завершую її з радістю. Особисто для мене це найбільше досягнення — любов моїх учнів.
— Що сформувало вас, як вчителя?
— Підтримка рідного педагогічного колективу ліцею "Гармонія". Також цих результатів не вдалося б досягнути без моїх улюблених учнів та батьків. Усі вони надихають мене постійно рухатися вперед та самовдосконалюватися.
— Бути серед претендентів на премію Верховної Ради для вас це...
— ...комплексна робота. Наразі мені випала така честь, тому я щиро вдячний моєму педагогічному колективу. Також цієї події не сталося б без моїх учнів. Я надзвичайно щасливий, що працюю на посаді вчителя. Діти постійно надихають, підтримують і допомагають в роботі.
— Якщо тримаєте премію, це буде заслуга, чи радше стимул?
— Я думаю, що це відзнака для посади вчителя у такий складний час. Адже ми працюємо в дуже нелегких умовах — постійні повітряні тривоги. Це відзнака в цілому для професії вчителя і вона підбадьорює, мотивує рухатися вперед.
— Якщо присудять премію, на що витратите ці гроші?
— Зважаючи на такий складний час, коли Україна веде свою боротьбу за незалежність, ми переживаємо таку історичну епоху, звісно, що я частину коштів витрачу на підтримку Збройних Сил України, без яких би не відбулося цієї події в моєму житті. Завдяки їм, ми маємо можливість сьогодні працювати. Ну і також я хотів би частину коштів витратити на саморозвиток, тому що немає меж вдосконалення для вчителя — потрібно рухатися далі вперед.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
