26-річний нацгвардієць з Рівненщини Вадим Мацков — боєць 14 бригади оперативного призначення "Червона Калина". У квітні 2023 року він отримав поранення правої ноги поблизу Білогорівки на Донеччині. Нині боєць лікується в обласному госпіталі ветеранів війни. У вільний час вивчає англійську та читає, а ще мріє стати айтівцем.
Захисник розповів Суспільному, яким був його шлях.
Історія захисника
Вадим Мацков йшов сім кілометрів пішки до військкомату, аби стати добровольцем. Він пригадав день, коли після 24 лютого 2022 року вступив до Національної гвардії України. Захисник розповів, про що думав, доки йшов у ТЦК:
"Думав, як би ще когось знайомого затягнути, бо було страшно, якщо чесно. Я не служив і не знав, чого очікувати. Напівдорозі я зловив таксі, воно стояло просто посеред дороги і чекало замовлення. Просто посеред траси, тому я зрозумів, що це якийсь знак чи що".
Чоловік родом із Білої Криниці. За освітою — клінічний психолог. За кілька місяців до повномасштабного вторгнення повернувся із заробіток з Польщі. Вже тоді припускав, що російські війська не обмежаться окупацією частини Донецької та Луганської областей.
"Я дивився російську пропаганду. Десь за тиждень чи два у них імперські наративи почали проявлятися. Тобто вони у своїх ефірах почали розказувати, що потрібно відібрати Донецьку, Харківську й інші області. І після цього я зрозумів — буде війна", — зазначив нацгвардієць.
Військовий досвід та поранення
У січні 2023 року військовослужбовець приєднався до 14 бригади оперативного призначення "Червона Калина". Воював поблизу села Білогорівка Донецької області.
"Щоб вижити — найважливіше не нехтувати безпекою. Одного разу йшов я з товаришем по бензин та провізію і по нас почав працювати вертоліт. Ані бронежилету, ані каски, ані аптечки, взагалі нічого не було — один автомат. Слава Богу, він промазав, десь метри чотири прилетіло від нас", — розповів Вадим Мацков.
У квітні, внаслідок обстрілу російськими військами з протитанкового ракетного комплексу, нацгвардієць отримав поранення правої ноги.
"Почався ворожий обстріл. Перший "приліт" був десь за 300 метрів. Другий — за 100 метрів. У цей момент я почав думати, що якщо у нас прилетить, то ми всі злетимо у повітря, бо дуже багато боєприпасів. І тільки я це подумав — наступної секунди уже летів у повітрі. Дуже хотілось пити і я відчував себе, як кебаб, бо загорнули мене у термоковдру, як шаурму зазвичай загортають у фольгу", — зазначив захисник.
Реабілітація та плани на майбутнє
Нині Вадим Мацков лікується в обласному госпіталі ветеранів війни. Після одужання хоче стати айтівцем, зараз вивчає англійську мову та читає різну літературу.
"Він встиг відвідати каністерапію, іпотерапію. Коли приїхала IT-компанія, яка пропонувала навчання із подальшим працевлаштуванням, він був одним із небагатьох, хто цим зацікавився. Хоча до того він до IT-технологій не мав стосунку. Я бачу, як він цілеспрямовано йде до своєї мети", — зауважила психологиня Тетяна Симко.
"Я ні про що не шкодую. Я зробив би у тих самих умовах усе те, що я зробив", — додав військовий.
Суспільне Рівне у Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
