Побратими загиблого військового з Рівненщини Миколи Оліферчука до дня його народження записали спогади про нього. 12 грудня 2023 року чоловікові мало б виповнитись 33 роки. Боєць загинув у серпні під час виконання бойового завдання на Запоріжжі.
Його дружина та матір розповіли Суспільному про останні зустрічі з ним.
Шлях Миколи Оліферчука
Військовослужбовець Микола Оліферчук народився 12 грудня 1990 року у селі Новожуків, що на Рівненщині. У 2014-2015 роках він воював під час АТО.
Вдруге чоловік повернувся до війська 24 лютого 2022 року. Служив у 54 окремому стрілецькому батальйоні, потому виконував обов'язки головного сержанта взводу у 117 окремій механізованій бригаді, воював у Запорізькій області. 20-го серпня 2023 року військовий загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Роботине.
30-річна вдова Тетяна Оліферчук разом із десятимісячним сином Марком приходять на могилу Миколи Оліферчука.
"Не так хотілося б, аби ти свій день народження зустрічав, тату. Тобі мало б бути сьогодні 33, як ти завжди казав, це вік Христа. Але тобі назавжди 32", — звертається жінка, тримаючи сина.
У будинку батьків минуло дитинство Миколи, пригадала мати бійця Ніна Оліферчук:
"Любив грати у війну з хлопцями. По вулицях їх було багато, він у мене з хлопчиками дружив. В нас за дорогою є бережок, то копали там землянку, у війну грали".
На столі в оселі — особисті речі військового, які були з ним під час його останнього бою.
"Ніж був з ним, навушники, рація, телефон його робочий. Годинник — він носив його на руці й у відпустку в липні приїздив, у нього був цей годинник", — розповіла мати загиблого.
Спогади побратимів про Миколу Оліферчука
Побратими загиблого військового до дня його народження записали спогади про нього. Далі — фрагменти із трьох надісланих відео:
"Я вдячний Богу і долі за те, що вона звела мене, познайомила з такою людиною, як Микола Оліферчук. Хорошою людиною був, надійним другом і надійним солдатом".
"Я з ним пліч-о-пліч був у боях. Він відважний, сміливий, надійна і розумна людина. Шкода, що Бог забирає кращих".
"То був дуже гарний побратим, напарник. Я з перших днів із ним на боях. Ми з ним виходили, ми з ним і поверталися".
Спогади сім'ї про Миколу Оліферчука
Тетяна Оліферчук показала світлини чоловіка. Зазначила, що більшість з них зроблені під час служби в Збройних силах України:
"Наш татусь приїжджав у відпуску в липні. Ми їздили трошки відпочити".
Вдова також додала:
"Попередній раз, після бойового виходу, коли він повернувся, він дзвонить до мене і каже: «Тетянко, золота, я живий, я вийшов». А потім каже: «От подивись на це чудо маленьке, на сина, хіба ж це не чудо. Подивись, який він — заради цього варто ж жити». Боляче, що він так чекав сина і ним не натішився".
20 липня боєць повернувся на передову й рівно через місяць загинув.
"Розмовляли востаннє ми 20 серпня, зранку. Для мене так дивно було, що він ніколи так рано до мене не дзвонив, а це десь о пів на шосту ранку було і він мені зателефонував по відеозв'язку, що вони збираються на вихід. Теж, що дуже дивно, Марк так рано не просинається, а тут він прокинувся теж, щоб побачити татка".
Під час служби Микола Оліферчук отримав нагороду "Золотий хрест" від головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. А 4 грудня президент підписав указ про нагородження його орденом "За мужність" 3-го ступеня посмертно.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
