Перейти до основного змісту
Перша присяга в незалежній Україні: хроніки та спогади військових з Рівного

Перша присяга в незалежній Україні: хроніки та спогади військових з Рівного

Перша присяга в незалежній Україні: хроніки та спогади військових з Рівного
.

28 років тому 23 грудня у Рівному полк зв'язку присягнув на вірність українському народові. Це була перша в молодій незалежній державі радянська військова частина, яка перейшла у підпорядкування Верховній Раді України.

Перша присяга в незалежній Україні: хроніки та спогади військових з Рівного

Source: Оригінальне

Це безпосередні учасники подій. Праворуч – Олександр Коваль, тодішній начальник апаратної, а зліва – колишній старший інженер техвідділення Анатолій Матвійчук.

Військовий пенсіонер Анатолій Матвійчук:

–Ми перший прапор підняли у себе на плацу.

– Це перший у Рівному? (запитує журналістка)

– Це було дуже... На той час це було...це було не страшно, це було дуже небезпечно. Тому що могло бути все. Але вийти в той час на плац, з прапором України, якої ще не було. І на щоглу підняти прапор.

Військовий пенсіонер Олександр Коваль:

– Прийшли сюди, людей дуже багато було. Не тільки ми приймали, а й цивільні приймали з нами присягу.

Присягнутися на вірність українській державі дав наказ генерал-лейтенант Вілен Мартиросян.

Військовий пенсіонер Анатолій Матвійчук:

– Він був самий такий щирий українець. Говорить: я українець, "мой родіна" Ровно. Так говорив він весь час, хоч він був і вірменин.

Ветерани пригадують – тоді полк нараховував до 600 військових. 28 років тому присягу на вірність Україні прийняли 80-90% особового складу. Офіцери з числа етнічних росіян переважно повернулися додому.

Військовий пенсіонер Анатолій Матвійчук:

– Старше командування нам забороняло, різні залякування були. Тому що ще Радянський Союз був. Це ж 91 рік був. Ще тут таке непонятне було, що воно, як воно все.

У наступному році 55 окремому полку зв'язку виповнюється 79 років.

Військовий пенсіонер Олександр Коваль:

– В частину ходимо, в полк запрошують, дививмося в полку... Ну, що я можу вам сказати: то небо і земля! Звичайно, техніка не та, що в нас була. І відношення дуже людей. Молодь цікавиться: все таки ми все життя віддали цьому полку.

На питання, чи не шкодують вони про те, що прийняли у 1991 році присягу, військові пенсіонери відповідають, що залюбки прожили б цей день знову.

Авторка: Анастасія Бачук

Топ дня
Вибір редакції
На початок