Навчання в умовах воєнного стану — це непросто і для вчителів, і для учнів. Тим паче, якщо дитина йде в перший клас. Як підготувати малого школярика до навчання, в етері Суспільне. Спротив розповіла дитяча психологиня Катерина Габріель із Рівного.
Знайомство, страхи і трохи часу
До початку навчального року Катерина Габріель радить поспілкуватися з дитиною про школу, відвідати заклад та познайомитися з учителем:
"Чим ліпше дитина вмотивована до школи, чим краще вона розуміє, заради чого вона йде сюди, чому буде вчитися і здобувати нові знання. Це зміна діяльності, де замість ігор — навчання. Тому й батькам треба дати час і не очікувати від дітей великої успішності. Знову ж таки, ми враховуємо війну, стрес, в якому діти зростають", — додала Катерина Габріель.
Психологиня також зважила на те, що бувають випадки, коли дитина не хоче йти до школи. В такій ситуації вона радить шукати причину. Це може бути страх, тривога щодо нового середовища.
"Варто поспілкуватися з дитиною, щоб розвіяти страхи. Трішки попрацювати з ними і батькам, і вчителям. І якщо батьки можуть на це якось повпливати, наприклад, більше поговорити про саму школу й пояснити, що не варто боятися нового для дитини середовища", — розповіла дитяча психологиня.
Катерина Габріель також зазначає, що й вчителі мають бути готовими до різних дитячих запитань:
"У нас зараз існує чимало платформ і чимало чудових дитячих психологів, які працюють з вчителями і навчають їх, як відповідати на складні дитячі запитання, як реагувати в певні моменти. Насправді там є цілий алгоритм. І краще було б звернутися до цих ресурсів і трошки їх подосліджувати".
Також психологиня зазначила, що вчителі, які мають не перший набір дітей, знають як реагувати в певних ситуаціях і як допомогти дитині. Такий процес адаптації, за словами Катерини Габріель, є нормальним, оскільки діти абсолютно різні і в них не було раніше досвіду навчання в школі. Одним дітям легше, іншим — складніше. Тому до кожної дитини потрібен індивідуальний підхід.
Мотивація і воля
Дитину до навчання слід не змушувати, а стимулювати й зацікавлювати:
"Мотивація і воля — це дві такі подруги, які йдуть рука попід руку. Мало однієї мотивації, необхідні ще вольові процеси. Тому що для дитини сьомого року життя сісти витримати 40 хвилин чи 45 хвилин уроку, в деяких класах — 35 хвилин, буває часто складно. Тому не очікуйте всього й одразу. Тобто немає такого різкого переходу, дитина, наприклад, гралась — гралась, тут вона пішла в школу і все — вона вчиться, бере рюкзак, сидить і виконує якісь там мінімальні домашні завдання", — пояснила Катерина Габріель.
Психологиня радить не вимагати, не критикувати, а звертати увагу на успіхи дитини:
"Важливо показати — дивись, ти вже це вмієш, ти справжній школяр. Тому що тут соціальний мотив теж відіграє велику роль, що в садочку був маленький, а в школі — вже дорослий. Це ті моменти, за яких дитина продовжує розвиватися і зростати. Дуже важливе правило для батьків і вчителів — не очікувати, а підтримувати, супроводжувати".
Також Катерина Габрієль наголосила, що за жодних обставин не можна "ламати дитину", бо це знищить будь-яку мотивацію йти до школи й навчатися.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
