На Рівненщині декомунізація проходить краще у порівнянні з іншими областями, розповів Суспільному очільник громадської організації "Деколонізація України" Вадим Поздняков. Він зазначив, що на Рівненщині станом на 24 липня залишилося перейменувати близько 200 вулиць, однак, демонтаж радянських пам'ятників проходить важче.
Як проходить декомунізація на Рівненщині
"На Рівненщині декомунізація проходить непогано, у порівнянні з багатьма областями. Звісно, що можна і ліпше, але якщо брати перейменування вулиць, то їх залишилось 198 в області. Можливо, навіть менше, просто ще не всі громади дали відповіді. З двох громад, Вирівської і Козинської, повідомили, що займуться перейменуванням вулиць після закінчення воєнного стану, а у Малинській громаді відмовилися перейменовувати вулиці Першотравневі.
Є різниця між північною та південною Рівненщиною, зважаючи на кількість московського патріархату і результати попередніх виборів — на півдні обирають більше україноцентричних партій.
На Рівненщині ми поки не оновлювали інформацію щодо кількості пам'ятників для радянських солдатів. На прикордонних територіях Рівненщини з Білоруссю нас почали вважати ледь не російськими агентами, які від них хочуть якісь фотографії. Я пам'ятаю, що в них була така істерія, що не можна нічого фотографувати. Ми з серпня почнемо займатися інвентаризацією Рівненської області. Я думаю, що "Альошок" ще 200 точно є, не менше, але демонтовано теж достатньо".
Відмова у створенні комісії з декомунізації
"Для активної декомунізації повинна бути політична воля. Нам відмовили у створенні комісії робочої групи, яка займалася б питаннями деколонізації. Хоча у Львівській, Франківській, Закарпатський і Чернівецькій областях вони є.
Для перейменування всіх вулиць треба два-три місяці, три місяці — з громадськими обговореннями. З пам'ятниками складніше, тому що, я думаю, що декілька місяців треба проводити облік. Якщо є політична воля — за пів року можна перейменувати всі вулиці, демонтувати всі радянські пам'ятники і забути про це".
Як декомунізувати пам'ятники загиблим місцевим
"Як показує досвід Закарпатської, Франківської, Львівської областей, на цих пам'ятниках банально демонтовують радянського солдата, надписи про радянську батьківщину і залишити прізвища загиблих односельців. Ніхто не хоче валити прізвища загиблих односельців, але треба прибрати радянського солдата і зірку".
Чому декомунізація на часі
"Я не знаю, як пояснити деяким людям, що декомунізація — на часі. Її потрібно було провести ще у 1991-му році. Це якраз таки помилки нашого державотворення. Скоро буде 32 роки відновлення Незалежності, а у нас досі стоять зірки, радянські солдати, вулиці Гагаріна. У червні-липні цього року тільки почали перейменовувати вулиці Ватутіна [у Костопільській громаді перейменували дві вулиці ім. Ватутіна — ред.] — це взагалі як? Якщо не зараз, то ця болячка затягнеться надовго".
Як пришвидшити процес декомунізації
"Якщо брати Рівненщину і совєтських солдатів — банально нема прецедентів, їх мало де демонтували. Простіше кажучи — сидить в сільській раді селищний голова в якомусь Клесові і там, умовно, є десять пам'ятників радянському солдату по селах. Він ніби не проти їх знести, але ніде в сусідніх громадах цього не робили. Якщо була б якась сусідня громада, яка повністю вичистилась і він знав, що там не було ніяких "кіпішів", ніхто за ними [радянськими солдатами — ред.] не плакав, то їх би спокійно демонтували.
У Рівненщини я все одно бачу потенціал щодо демонтажу, навіть цих "альошок", тому що на сусідній Волині все дуже глухо.
Для того, щоб пришвидшити процес декомунізації, має бути ініціатива знизу. Тобто якщо люди писатимуть запити чи петиції на громаду, тоді є більша ймовірність, що щось буде рухатись. Тому що коли ми надсилаємо запити від імені організації, то нам кажуть: "А у нас ніхто з громади не хоче проводити демонтаж, відчепіться".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
