Понад дві тисячі топонімів перейменували впродовж 2022 року у 33 з пів сотні українських міст. Про це в етері Суспільне. Спротив повідомила аналітикиня програми "Прозорі міста" Transparency International Ukraine Вікторія Онищенко. Вона пояснила, як відбувається процес дерусифікації українських міст і які фактори впливають на активність жителів та влади.
Програма "Прозорі міста" з початку широкомасштабного вторгнення досліджує ключові проблеми, що супроводжують дерусифікацію топонімів.
— Скільки українських міст мають назви, топоніми, які підпадають під дію закону "Про географічні назви"?
— Кількість міст, які мають назви, пов'язані чи то з Російською Імперію, чи то з російськими діячами — їх дуже багато, їх тисячі. І дуже важливо, що українські міста починають змінювати назви й присвоювати їм або питомі українські, історичні маю на увазі, або вшановувати українських героїв. Станом на початок 2023 року серед 50 досліджуваних нами міст — 33 перейменували понад дві тисячі топонімів. Це дуже хороші показники, це свідчить про те, що міста проактивні в цьому, що мешканці проактивні і всі ми хочемо позбутися російських нормативів на наших вулицях, площах, в нашому публічному просторі.
— Чи достатньо активно, на вашу думку, відбувається цей процес? — Залежно від того, як під яким кутом подивитися: якщо подивитися під призмою 30 років української незалежності, то, мабуть, ні. Тому що ще торік у нас були десятки вулиць, які носили імена, наприклад, тої самої Валентини Тєрєшкової, яка у 2014 році голосувала за застосування поза межами Росії російських окупаційних військ і ми знаємо, що зрештою це призвело до анексії українського Криму. Якщо дивитися під призмою широкомасштабної війни і останніх півтора року, то загалом поступ є в українських містах і окремі наші міста навіть завершили процеси дерусифікації. Це Вінниця, для прикладу. Вона називає ці процеси процесами деколонізації, оскільки включає туди топоніми, які стосуються як Росії, імперії, так і топоніми, що стосуються комуністичного режиму. І от Вінниця уже заявила про те, що вона завершила ці процеси і звільнила простір на своїх вулицях, площах від російських і радянських назв.
— Чому, на вашу думку, це важливо? — Бо це — про можливість контролювати нами наш власний простір. Тому що Росія, через свої топоніми, поширювала таку своєрідну зверхність культурну, історичну над нами. Тому що ми маємо десятки, тисячі, сотні відомих особистостей, які гідні того, щоби ними називались наші вулиці і наш простір. А Росія ніби, знаєте, зверхньо дарувала нам своїх видатних особистостей, бо "ви ж Україна, у вас цього немає". По-друге, це дуже хороший був інструмент в Росії для того, щоб поширювати наративи свого "рускава міра". І, на жаль, в певних місцях і в певних моментах це їй вдавалося і вона використовує ці топоніми як інструмент боротьби. У той час, і тут я дуже погоджуюся з позицією нашого мовного омбудсмена Тараса Кременя, як мовні топоніми мають виступати як орієнтири для суспільства. У випадку із російськими топонімами — вони виступали як інструменти тиску, інструменти просування агресивної російської політики.
— Які міста зараз — серед лідерів в процесі дерусифікації і чи є такі, де цього питання торкатися не хочуть? — Насправді, коли ми говоримо про дерусифікацію, тут не зовсім коректно вживати слова лідер і аутсайдер. Тому що наше дослідження показує, що є географічна залежність. Міста на заході країни — у них менше топонімів до перейменування. Це зовсім не означає, що ці міста лінуються або місцева влада якось гальмує цей процес. Так склалося історично, що в цих містах зміна топонімів відбувалася поступово, із моменту відновлення української державності в 1991 році. Натомість міста в центрі, на сході, на півдні мають більшу кількість топонімів до перейменувань. Відповідно їх і більше вже перейменовано.
Для прикладу, в Києві станом на весну було 313 топонімів, куди зокрема входять і назви станцій метро, вулиці, сквери. Почали перейменування на Харківщині, зокрема, і в Харкові там значна кількість перейменування, близько 400. Але дуже важливо, що місцева влада вже розпочала цей процес. Відбуваються консультації з громадськістю і наразі ми вже маємо близько 20 перейменованих топонімів. В Одесі теж значна кількість топонімів до перейменування, міська влада нарешті позбулася пам'ятника імператриці Катерині. Зараз влада проводить консультації з громадськістю, які мають завершитися через місяць, і після цього рішення будуть виноситись на голосування за підсумками того фідбеку, який дали містяни.
— Наскільки активна громадськість в цьому питанні?
— Соціологія свідчить про те, що громадяни активні. Одне з останніх досліджень соціологічної групи Рейтинг показує, що близько 65% респондентів виступають за дерусифікацію об'єктів топоніміки в нашому публічному просторі. Те саме можемо сказати, якщо подивитися сайти із петиціями, які містяни можуть залишати до місцевої влади. Багато петицій. І важливо, що ці петиції враховуються й потім з цих петицій формуються рішення, які виносяться на розгляд сесій. Чи ухвалюється, чи не ухвалюється — це другорядне питання, але петиції і активність мешканців через цей інструмент ми помічаємо. На прикладі окремого міста — Харків почав деколонізацію і в місті проводили опитування щодо тих чи інших назв. І більш як 70% містян виступали саме за зміну назв на нові, які би символізували нові сенси, нову ідентичність або символізували, що пов'язане з історичним минулим Харкова, але з Україною.
— Хто у більшості випадків виступає ініціатором таких змін деколонізаційних, дерусифікаційних — жителі міста чи місцеве самоврядування? — Буває, десь в містах ініціативу перехоплює влада. Для прикладу, перший етап дерусифікації в Дрогобичі був ініційований місцевою владою. Те саме було в Мукачеві, коли міський голова ініціював процес перейменування. Натомість в інших містах є перейменування, до яких підштовхнули саме місцями. Для прикладу — це Київ, який через петиції закликає місцеву владу перейменувати той чи інший топонім. У Сумах так само місцеві активісти ініціюють розгляд рішень стосовно тих чи інших назв.
Загалом через отаку активність і проявлення власної позиції щодо тих чи інших назв місцева влада також розуміє, що топоніми варто перейменовувати. Тому що цей процес є двостороннім, тут мають бути залучені як місцева влада, так і мешканці. Вони мають проявляти свій інтерес, зацікавлення і засвідчувати свою потребу, бажання в тому, щоб наш простір звільнився від російських топонімів і російських наративів.
Читайте і дивіться Суспільне Рівне на платформах:
