У Рівному на майдані Незалежності 19 листопада попрощалися з 25-річним старшим солдатом Віталієм Семчуком та 22-річним сержантом Костянтином Друзем. Про це повідомила пресслужба міської ради. Вони загинули, захищаючи Маріуполь.
Віталій Семчук народився у Рівному, навчався у НВК "школа-ліцей" №12, закінчив технічний коледж НУВГП, де здобув фах електромеханіка, а згодом отримав повістку в армію.
"Він сказав одразу: "Мам, я ховатися не буду. Я піду захищати країну. Буду служити, і служитиму в АЗОВі — бо вони найкращі". І почав готуватися до того, а потім поїхав і записався в АЗОВ. Там служив з 2017 року. Спершу був танкістом, а потім пішов у розвідку", — розповіла мати Віталія Лідія.
Віталій служив на Донеччині, в Маріуполь потрапив у складі одного з найбільших десантів у той час, коли місто було в повному оточенні.
"Десант висадився з вертольотів. Це були лише добровольці, бо ж розуміли, що це білет в один кінець. Але Віталій визвався, він був там, полетів на допомогу побратимам. Тримав оборону до останнього, прикривав своїх побратимів. Це вже потім мені розповіли, що загинув від танкового снаряда, при обстрілі їхніх позицій", — сказала мама.
25-річний старший солдат Віталій Семчук загинув 14 квітня. У столицю тіло привезли лише на початку серпня.
Костянтин Друзь народився у Рівному. Навчався у НВК "школа-ліцей" №12. Увесь вільний час Костянтин проводив у тренуваннях, бігав, займався на тренажерах, боротьбою. І хоч батьки неодноразово цікавилися, куди ж далі вступатиме син, у відповідь була тиша.
"Костя взагалі небагато говорив. Він був людиною справи, конкретики. Інтерес до навчання у нього почав зникати в середній школі. Але я не сварила, головне — здоров’я. Запитували, куди вступатиме по завершенню, пропонували їхати навчатися за кордон, але він мовчав. А після закінчення школи сказав, що йде до Віталіка Семчука в АЗОВ. Я спершу думала, що зможу його відмовити, але він вже вирішив і попросив підтримки. Тоді і я зрозуміла, що це його свідомий вибір, тож погодилася", — розповіла мати Костянтина Надія.
Разом вони проходили медкомісію у Рівному, а згодом Костянтин вирушив у Київ, звідти — на курс молодого бійця у Маріуполь. Там хлопець вивчився на молодшого сержанта, а потім і на сержанта. Сам став інструктором, навчав рекрутів.
"Я просила його єдине: пам’ятати, що він теж був на їхньому місці. Костя просто жив цим, жив АЗОВом. Приїхав у відпустку на десять днів, я просила, щоб побув іще, але він сказав, що мусить їхати, адже приїдуть нові рекрути. Коли ж почалося повномасштабне вторгнення, Костя опинився у Маріуполі. Спершу писав короткі повідомлення. Оцей плюс, який від нього приходив означав, що мій син живий. 12 березня таке повідомлення прийшло востаннє, а вже 18-го мені зателефонували, що сина більше немає", — сказала Надія.
22-річний сержант Костянтин Друзь разом із побратимом намагалися врятувати радіостанцію, над ними спершу завис дрон, а за тим їх накрило мінометним вогнем. Коли обстріл припинився, жоден з них на зв’язок не вийшов.
"Тіло привезли до Києва наприкінці липня. Ми впізнали його по татуюванню "чорне сонце", яке у нього на лікті, але все ж вирішили провести аналіз ДНК, який остаточно підтвердив, що це Костя. Тепер мій син повернувся додому", — розповіла мама Костянтина.
Поховають героїв на кладовищі Нове у Рівному.
Читайте нас у Telegram: екстрені новини та щоденні підсумки
Підписуйтесь на рівненське Суспільне у Viber
Долучайтесь до нас в Instagram
Ми у Twitter
