У Рівненському краєзнавчому музеї провели захід до 80-річчя репатріації етнічних німців із Волині у 1939-40 роках. Цей процес означав повернення німецького населення на Батьківщину.
Західна Волинь, за пактом Молотова-Ріббентропа, відходила до Радянського Союзу, а німців переселили спочатку на територію окупованої Польщі, а потім до Німеччини. Якщо на початку 30-х років на Західній Волині проживало майже 45 тисяч німців, то опісля репатріації їх залишилося трохи більше сотні.
Старша наукова співробітниця краєзнавчого музею Валентина Данілічева:
– Західна Волинь уже увійшла до складу радянської України, були складені списки німців, колоністів або тих, хто проживав у містах на виселення. Виселяли вже в кінець листопада-грудень, при чому була зима страшними морозами. Виселяли людей на територію окупованої Польщі, ну а вже потім була історія просування до Німеччини. Акція була репатріаційна, тобто повернення етнічних німців на свою першу батьківщину, але по деяким місцевостям можемо говорити про депортаційні, тобто насильницькі виселення. Ну і частина німців залишалася, статус "етнічні німці" мали під час уже окупаційного періоду, але після війни теж постраждали, адже після війни репресовані радянською владою.
Член ГО "Товариство етнічних німців "Відергебурт" Віталій Лисачек:
– Багато сіл біля Рівного, які існують, були побудовані німцями як німецькі колонії. От, зокрема. в сторону Тайкур село Порозове – це була німецька колонія, німці вирубили ліс, побудували село. Після депортації це село досі існує як українське. В товаристві "Відергебурт" рівненському обласному приблизно трошечки більше 30 учасників. Є ще люди, які мають німецьке походження, які не є учасниками товариства, рахувати важко, тому що, на жаль, перепис загальноукраїнський проводився у 2001 році і тому коректних даних немає. Ну якщо говорити по Україні – тоді було більше 30 тисяч етнічних німців.
Почесна громадянка Рівного Надія Косміаді:
– Нам сказали: прийдуть до нас і будуть записувати всі речі. Тому що ми не мали права нічого не продавати, ні дарувати, і з собою нічого не брати. Ми, звичайно, дещо перед цим заховали як могли. По дорозі сім грудних дітей померло, тому що, – а ми знали, бо ми були теж в такому вагоні, – вагони були без опалення. І майже два дні без опалення, мінус 39 градусів.
Авторка: Анастасія Бачук
На відео про це із 07:09 хв
