Господині Білокриницької громади на Рівненщині щодня випікають кілька тисяч смаколиків для українських захисників. Організували цех з виготовлення випічки у недобудованому приміщенні. Як розповіли вони Суспільному, починали з двохсот смаколиків, зараз же щодня виготовляють до чотирьох тисяч булочок, рогаликів та пампушок.
В середньому за день на виготовлення випічки йде два мішки борошна, пів мішка цукру, до десяти лотків яєць, п'ять-шість кілограмів дріжджів, а ще ваніль, олія, масло й начинка.
Тісто розкочують, вирізають на шматки, з яких формують рогалики.
Організувала пекарський цех жителька Білої Криниці Наталія Оленчук у перші дні війни у власному недобудованому нежитловому приміщенні.
"Страх був. Другий день війни – страх. Але ми розуміли, що сидіти так не можна, треба вилазити з льоху, щось робити. На третій день ми вийшли, двоє чи троє було. Ми підготували місце, бо тут не призначено для виробництва – ні опалення, ні води, ні духовок, нічого. Ми стали збирати по селі", – розповідає Наталія Оленчук.
Спочатку – експериментували – 250-300 булочок за день, каже волонтерка Оксана Оленчук.
"Потім ми побачили, що в нас виходить, почали робити більшими об'ємами. Почали долучатися люди, односельці. Хлопці, які нас захищають, завдяки ним ми спимо. Слава Богу, в нас ще тихо, тому ми мусимо", – додає жінка.
"Кожен, приносив те, що мав. Варення спочатку, здебільшого брали повидло, бо легше працювати з повидлом. Хто приносив капусту, часник, все, що вдома було. Я сама дивуюся, як може тісто за такий короткий період вирости. Воно тут прям слухняне", – каже волонтерка Людмила Савич.
Нині волонтерки за день випікають до чотирьох тисяч булочок, рогаликів та пампушок. Місцева жителька Юлія Шевчук розповідає: на цій кухні підучилася, як готувати смачну випічку.
"Правильно розкочувати тісто, бо я раніше робила зовсім не так. І тісто тут виходить дуже м'яке, пухке і дуже легко з ним працювати. Я стою на деках: мажу, засовую в духовку і слідкую за тим, щоб вони спеклися", – розповідає Юлія Шевчук.
Поки волонтерки готують смаколики, їх діти малюють для українських бійців.
"Це АК-47 Калашніков, який вистрелив кулю, до якої примотана стрічка з надписом "Перемога". Для мене перемога – це все: повернення моїх рідних, мого дядька, моєї тітки, повернення рідних, тих, хто був на війні. Всім серцем це чекаю", – каже житель Білої Криниці Денис Оленчук.
Вільних рук та продуктів, за словами волонтерок, зараз не вистачає.
"В колективі набагато легше сприймати ось це все, і війну, і це все, що відбувається. Поговорити, посміятися, допомогти, попрацювати, зробити результат і нагодувати. Дуже приємно і легко воно дається", – каже волонтерка Юлія Коваль.
Читайте нас у Telegram: екстрені новини та щоденні підсумки
Підписуйтесь на рівненське Суспільне у Viber
Долучайтесь до нас в Instagram
Ми у Twitter
