Село Зелений Дуб Мізоцької громади розташоване на кордоні Рівненської та Тернопільської областей. Там немає магазину і не їздить автобус, а дістатися туди можна лише власним транспортом. Більше про цей населений пункт дивіться у новому випуску програми "Село… де люди?".
Тепер в селі живе приблизно 70 людей. Марія Гук — старожилка села, їй 94 роки. Жінка живе сама, тримає козу Машку та курей, а також має город, який впорядковує самотужки.
"Вийшла заміж в 1956 році, трьох синів маю. Вони мають свої сім'ї, двоє в Рівному живуть, один — у Мізочі. Хазяїн був, то він любив хазяйство, любив все. А то вже батька немає, то хлопці допомагають. Собі альтанки поробили, пліт зробили, хату перекрили. Але вони приїдуть і поїхали, приїдуть і поїхали. Я сама в хаті там лажу, щось роблю. Кури маю, а там — собака, там в хліві коза стоїть. Скільки ж паші довкола, мушу вести її і припнути — і назад переведу. Бо вона як піде мені по тих корчаках, я її ніде не зловлю", — розповіла Марія Гук.
Довкола села Зелений Дуб росте ліс, а за шість кілометрів розташоване урочище Гурби. Саме до тамтешнього монастиря щонеділі ходить Віра. Жінка співає у хорі та любить вишивати. Разом із чоловіком Миколою вони проживають у 200-літній дерев’яній хаті.
"Ось у нас кухонька така невеличка, там — пічка, тут — плитка. Тут зимою щось печемо, щось варимо. Там — комірка, а тут — прихожа, рушники ось повишивані. Ковра вишила, сиділа, то вже й не дуже бачу зараз. Сама вишила, дві зими сиділа вишивала. Ще діти були маленькими. Я його покладу на подушечку, на ноги — і колишу, а тут вишиваю. Тут в нас спальня така, вже грубка валиться. Рушники є, і ось подушечки такі повишивала. Тримала гуси, наробила подушок, дітям подавала", — зазначила Віра.
Більше дивіться у новому випуску програми "Село… де люди?".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
