Колишній підприємець зі Сватового, Сергій Щербак, провів у російському полоні три роки. Він — цивільний. Його затримали росіяни у липні 2022 року на власному подвір’ї. Перед цим вони 12 разів приходили з обшуками. За час полону йому не висунули жодного обвинувачення і відпустили. Після звільнення Сергій за допомогою волонтерів дістався до Рівного через Білорусь.
Свою історію він розповів Суспільному.
Сергій Щербак — власник ковбасного цеху і магазину на Луганщині. З початком повномасштабного вторгнення РФ він разом із сином намагався вступити до тероборони, але їх не прийняли. 8 березня 2022 року Сватове опинилося під окупацією. З цього моменту, каже Сергій, почались переслідування: регулярні обшуки, доноси, постійний тиск з боку окупаційної влади:
“Щотижня приїжджали ФСБ-шники: коли поб'ють, коли залякають. Ребра всі поломані. До арешту було 12 обшуків. Я виходжу, а вони в Алли [дружини — ред.] питають: на неї кляуза прийшла, що вона бігала з прапорами України по вулиці, кажуть: «А це хто?» Вона каже: «Чоловік мій». — «Так він сидить». Я кажу: «Стаття хоч не ганебна? Яка там?”».
14 липня 2022 року чоловіка заарештувала окупаційна влада. На подвір’я зайшли шестеро, провели обшук, Сергію одягли шапку на голову й вивезли на допит.
“Перший допит був, він досить тяжкий — 8 годин мене допитували. Випробували все: і струм, і побиття, і кисень перекривали, ну все було. Потім відвезли у Сватівську КПЗЗастаріла неофіційна назва ізолятора тимчасового тримання (ІВС) — місця, куди поміщають затриманих за підозрою у вчиненні кримінального злочину”, — розповів Сергій.
У камері годували раз на день — залишками їжі з польової кухні. Після КПЗ Сергія перевезли до Луганська, у колишню будівлю СБУ, яку окупаційна влада перетворила на “МГБТак зване "Міністерство державної безпеки" на тимчасово окупованих територіях України”, а пізніше перевели до Луганського СІЗО:
“Там сформували поверх для начебто військовополонених. Били постійно: раз на тиждень виводили в коридор і лупцювали палицями. А тоді ж попутно так, то на допит поведуть, то ще куди, то в баню. Теж б'ють. Ну, побиття — це там норма”.
На жодному етапі слідства Сергію не пред’явили доказів. На допитах вимагали підписати “співпрацю” з українськими спецслужбами.
“За українські погляди, українець, цього достатньо було. А там закидали ж, де в якої організації, прапори, зброя, вибухівка. Це такі питання були. Їм нічого було мені пред’явити. Якби щось було, мене б не випустили. Мене б убили там прямо”, — пригадує Сергій.
Найважчими були допити із застосуванням електричного струму:
“Вперше катували мене струмом у приміщенні податкової: польовий телефон, дроти на пальці — і пішов. Били електрошокером. Залишилися пігментні плями. А тоді вдягли мені маску на голову — я прокусив дірку, щоб дихати. Вони: «Ну подивись, та він дірку прокусив. Ах, ти гад». То побили мене”.
Сергій провів у полоні 36 місяців. Був період, коли в’язнів не годували 14 днів під приводом “вас немає у списку”. За цей час чоловік схуд на 40 кілограмів:
“Їсти хотілось перші два дні, а тоді шлунок звикає, нічого, терпимо було. Було 110 кілограмів, вийшов 74 кілограмів, 40 я там залишив”.
У липні 2025 року до Сергія несподівано прийшли двоє невідомих. Через тиждень йому повернули паспорт і повідомили про звільнення. Після цього впродовж трьох місяців він двічі спробував виїхати зі Сватового, вдалося лише з третьої спроби.
“Як побачив українського солдата — кажу: «Я тебе обійму, тільки не подумай нічого». Він каже: «Та обіймай». «Зайчик, — кажу, — три роки вас не бачив». Обійнялися з ним”, — розповідає Сергій.
Волонтери допомогли чоловікові дістатися до Рівного, купили квиток на потяг, дали зателефонувати дружині. Тепер Сергій зіштовхнувся з новою проблемою — немає офіційної довідки про перебування в полоні:
“У мене немає довідки. Червоний хрест, каже: «Телефонуйте туди [на номер гарячої лінії “1648” — ред.], скажіть, що в нас довідка з Російської Федерації є». Телефоную я туди, мені морочать там голову, кажуть: «Ви знаєте, у нас це автоматом набирається ця довідка». Оце з листопада тягнеться і досі. Я надсилаю туди заяви, у Міністерство розвитку громад — «У законному порядку розглянемо», — дали вони мені відповідь. Чекаю засідання на цій комісії. Взагалі, яка довідка може бути? Якщо вам треба довідку, поїдьте туди, я скажу куди. Там по голові вам надають швиденько, і все ви зрозумієте”.
Більше — дивіться у відеоверсії інтерв’ю.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
